Сьогодні моя асистентка сказала, що мій телефон зламаний.

Вона показала докази: пакет із кроками прийшов із датою 2031 року. Порадила відкрити програму й шукати, де збилось.

Я вже майже пішов шукати. А вона за годину написала знову: телефон цілий. Це були дані її власної перевірки. Її ж тест писав свій вигаданий пакет у той самий файл, куди лягають справжні — і вона прочитала його як мій.

Шість вимірів. Задача на неіснуючу ваду. І я, який мало не поліз лагодити те, що працює.

Найдорожче тут не помилка. Найдорожче — що вона сама її знайшла й сама сказала, замість тихо переписати висновок.

У неї на це є правило, і воно просте: коли щось «схоже на зламане» — це ще не «зламане». Є третій стан — не перевірено. І поки річ у ньому, вона не має права називати її поламаною.

Переклади на свій бізнес:

> «Клієнт не відповідає» — це не «клієнт відмовився».
> «Реклама не працює» — це не «реклама не працює», це «я не міряв».
> «Він завалив задачу» — а ти дивився, чи дійшло ТЗ?

Більшість конфліктів у команді — це не помилки. Це висновки, зроблені з даних, які ми самі ж і створили.

Спитай сьогодні одне: останнє, на що ти образився або що вирішив — ти це виміряв, чи тобі так здалося?