У нас в країні крок вперед – три назад... Я не знаю жодної людини, яка була б ідеальним державним менеджером. Всі мають свої сильні та слабкі сторони. Всі не можуть зробити 100% необхідного. Бо це просто неможливо. Але є люди, які з наявних ресурсів і в наявних умовах роблять більше, ніж інші. Краще, ніж інші. Ефективніше, швидше, результативніше. Ідеально? Ні. Без помилок? Точно не без помилок. Але роблять краще ніж всі, хто був до цього. І знаходяться на своєму місці, в правильний час. Я не політолог, не економіст, не військовий, не державний діяч. І те, що відбувається, можу оцінювати лише з позиції звичайного громадянина, з обмеженим рівнем інформації і обмеженим доступом до реальної картинки. Я не звикла зводити будь-які рішення до чорного та білого (за деякими дуже обмеженими винятками). І в більшості випадків розумію, що все, що б не відбувалося, зазвичай – сильно складніше, ніж просто "добре" або "погано". Але є речі, в яких я просто треба мати позицію. Не можна залишитись посередині. Саме як звичайний громадянин, як частина спільноти. Не можна промовчати чи сказати "все складно". Бо в конкретному контексті і в конкретній ситуації — попри всю складність ти можеш бути або "за", або "проти". А не десь між цим. Євромайдан – це така історія. Війна росії проти України – це така історія. Ситуація з НАБУ рік тому – це така історія. І відставка Федорова сьогодні – це така історія. Я колись стажувалася у Верховній Раді (якраз до початку Євромайдану) і досі памʼятаю відчуття "я ніколи не хочу тут працювати" (тут - в державних установах загалом). Бо це жесть яка складна, бюрократична, заполітизована система. Робити в ній правильні дії і досягати результатів – це х100 до зусиль, які треба було б докласти в бізнесі для того ж результату. Почитати, що зробив і НЕ зробив міністр за 7 міс роботи, ви можете і без мене. І самі вирішити для себе, на якій ви стороні. Вся моя "бульбашка" на стороні, яку я для себе визначила як "адекватну" – не варто змінювати ефективного менеджера якраз тоді, коли ми почали бачити результати і коли попереду ще так багато боротьби. Якщо ви іншої думки — я можу це прийняти, але зрозуміти — навряд. Мене дуже деморалізує той факт, що у нас в державному управлінні такий хаос. Захотів — звільнив. Не подобається чийсь рейтинг — звільнив. Пофіг на результати і навіть на колись таку важливу для президента лояльність – просто захотів і звільнив. Без оголошення причин, зненацька, ніби це ок. Мені сумно, що коли зʼявляється хтось, хто знає, що робить, втілює непопулярні кроки, може протистояти застарілим неефективним процесам та людям – ці люди поступово зникають з верхівки управління державою. Натомість приходять якісь люди, які або не мають відповідної кваліфікації, або не мають достатньої репутації і, відповідно, легітимності, або просто відверто не мають совісті. Один крок вперед – три назад. Так далеко не дійдемо. Як написав Артем Бородатюк (фаундер FRACTAL): із третього світу в четвертий...