Повідомлення telegram каналу - @think_move_dance_ua

"Колись (до речі, відносно нещодавно) говорити про себе, що ти "займаєшся контемпорарі" або "ставиш контемпорарі" чи "вчиш контемпорарі", раптом стало справою престижу і навіть ієрархії. Таким чином митці ніби самоідентифікують себе з кастою танцювальної еліти - тих, кому відкрито "таємне знання". (Звісно, цей момент був і в моїй практиці, і в практиці всіх знайомих мені хореографів.)
Мені не пощастило – я належу до того покоління, яке спостерігало цей "момент переходу" в реальному часі. Тому у мене більше підстав для скептицизму. Як ось зараз, наприклад.
За межами України наші/ваші усталені уявлення про контемпоральність/сучасність руйнуються вщент. Наша/ваша сучасність — це співіснування з війною в реальному часі, ніколи не маючи можливості посунути її у бекграунд. Їхня сучасність — це навчитися не відчувати війну як реальність, а дивитися на неї, як на кіно на екрані смартфона. Війна більше не викликає емоцій. Справжні емоції викликають українці, які нагадують про цю війну і дивуються, чому знову "Анна Кареніна" і досі "Лебедине озеро" на сцені Оперного театру. "Дикуни" — думають про нас європейці, а вголос виражають "занепокоєння" і чекають, коли все закінчиться, щоб більше не треба було виправдовуватися за Достоєвського і Серебреннікова."
(С) А. Овчінніков
Нотатки про контемпоральність.