Великий пост про мої вечірні роздуми та проживання відчуттів.Захотілося сьогодні весь день присвятити собі, наодинці. І хочу поділитися частинкою особистого. Відчуваю, комусь зараз потрібно це прочитати.Коли я вперше пішла в терапію в Тета у 2022 році, то офігіла від того, що я і так багато плакала й страждала у своєму житті, а ще й це довелося витягувати із себе на сесіях та курсах, проживати й ще й пропрацьовувати.Із кожним роком, аж до весни 2026-го, я офігівала, що цей об'єм пропрацювань та відчуттів тільки збільшувався. І я ніби не бачила кінця-краю, але відчувала й знала, що треба пройти ще далі.І хтось навіть на кастдеві з аудиторією, який я проводила взимку, сказав:"Мені здається, ти у 2025 році тільки працювала над собою, а не жила життя. Ну, принаймні так було видно з твого контенту."І я спочатку була в шоці. Типу, серйозно?Та ніби й розпис із чоловіком, і нова кішка, і якась поїздка, і я стала інструктором із Тета, провела свій перший курс...Але сьогодні я просто згадувала свій стан наприкінці 2024-го та весь 2025 рік — це був кошмар.І я дійшла до такої теми в глибині себе, до такого болю, що словами це важко описати.І у відпустці цієї весни, яка тривала 3 місяці, я просто здалася цьому проживанню, а не витісненню того, через що пройшла в дитинстві.Відчуваю, що десь у липні чи серпні, я зможу відкритися й розповісти про той треш, який роками негативно впливав на різні сфери мого життя.Якщо на початку терапії я думала, що найгіршим [незасвоєні уроки з минулого які впливали на добробут в теперішньому] у моєму житті були дитинство із хворою мамою на шизофренію, проблеми з фінансами, періоди нерозуміння, ким мені бути, колишні аб'юзери чи мій рак і супутні хвороби, — то я тоді помилялася.Ну, це суто якщо порівнювати з моїм досвідом.Бо я нарешті зрозуміла, звідки росли ноги того всього піздєца.