Коли я кажу, що дозвіл собі на відпочинок — моя вічна боротьба, я не жартую. Їхала в Іспанію з наміром «це не відпустка, я продовжую працювати і водночас трохи видихаю» — все пройшло нормально. Лиш зібралась таки у відпустку в Чорногорію — панеслась: цикл починається на кілька днів раніше в перший день приїзду, другий день — тяженько, живіт болить, але тримаюсь, третій день — болить горло, нежить, мене знобить на пляжі так, що я лежу під рушником і трушусь, четвертий день — валяюсь з температурою цілий день у номері. Не відпустка, а мрія🤌

Сьогодні доповзла на море, промила ніс солоною водою і далі намотую соплі на кулаки. Ну і герпес, щоб був повний флеш-рояль. Треба своєму тілу казати, що це відрядження, шолі🫠 А насправді — так, тіло відчуло, що може видихнути повністю і повилазило все. І все таки добре, що я організувала собі цю можливість перед темним періодом. Сподіваюсь, доросту до того, щоб організовувати собі відпустки частіше, бо бляха — зараз це теж мій обов’язок і відповідальність перед собою. Тому вкотре запрошую на групу підтримки «Довіра Тілу» — вчитися потроху розслаблятись, щоб воно отак вас не зкошувало на відпочинку як мене. Записатись можна прямо тут у коментарях або в особистих🫂