The Rock Spectrum

Випадково відкопав у архівах Spotify свій плейлист за 2022 рік👀 Скільки ж усього хочеться про це сказати... Це був рік, коли я вперше перестав слухати музику альбомами й майже повністю відмовився від західних релізів. У якусь мить великі формати втратили актуальність, а закордонна музика просто не резонувала із тим, що я відчував тоді🥲Дивлюся на цей список пісень: іронічно, що більшість треків вийшли в період із квітня по вересень 22-го. То був час, коли я за кожної нагоди вмикав музику навіть маючи якусь фізичну роботу. Просто мені така терапія дуже допомагала тоді. Деяких виконавців я зараз майже не вмикаю, а дехто розчарував своєю позицією настільки, що вилетів із моєї бібліотеки назавжди. Ще одна іронія — моя тодішня любов до постпанку🌚: половина плейлиста саме в цьому жанрі 😁. Було, звісно, також багато інді-року, а от метал тоді зовсім «не йшов» у душу. Мені складно було слухати щось надміру важке постійно. Хоч я продовжував писати рецензії на важку музику, після публікації текстів практично її не слухав — до металу я повноцінно повернувся лише у 23-му.Кожен трек тут — це спогад. І якими б ці треки не були. Під пісні Ігоря Кайдаша, Марного, Sad Novelist, Дітей Інженерів та хейтспіча я повертався додому після волонтерської роботи. Гурт Omana тоді здавався прикольним через дещо змінений саунд і тематику, хоча я й досі дивуюся, що Spotify вивів на перше місце «Супергероя»🙈. Мені здавалося, що «Вирій моїх подій», «Лелеки», «Я борюся до кінця», «Рудимент» та «Касету» я крутив набагато частіше.Те, що в топі опинилася пісня «Метро» від Квіткіс, що тоді, що тепер завжди сюрпризом, хоча цей «дешевий» індустріальний грув мене завжди вайбив — я під нього навіть засинав кілька разів😅 Окрему ностальгію викликають старі добрі Діти Інженерів, Джозерс. The Unsleeping, One Planet Orchestra та купа патріотичних треків того часу. Згадав про Покруч, Postman, Робаний Йот, Yurcash, sportcafe, Загреб та, прости Господи, Surface Tension 🤪. А ще там була пісня, яка тоді дуже сильно тримала мою менталку — «Вгору йдеш» від Чумацького Шляху. Цей плейлист давно випав з мого поля зору, що я геть про нього забув. Можливо, це далеко не найкраща музика у світі, яку б ви радо покритикували — суміш постпанку, інді, альти та нью-вейву, — але вона була важливою. Це треки, які підтримували емоційно, коли альбоми здалися зайвими. 99.9% списку — українська музика. Парадоксально, але якщо уважно роздивитися плейлист, то вся ця музика чітко про 22-й рік. Музика, що була актуальна суто для того часу, бо наприклад будь-який трек Сьорфес Теншн звучить тепер дуже кріпово😂Західна музика повернулася в мої навушники лише в середині жовтня, та і слухав я її не так багато. Тоді я почав фанатично збирати альбоми з постхардкору, металкору та прогресив-року з каналу Тимчика. Так уже співпало, що я люблю всякий постхардкор/прогресив найбільше про який часто пише Тимчик. З тематичних каналів, від «Що так важко?» до Миколи Маги, я збирав дез- та блек-релізи. Ну я схильний вірити рекомендаціям інших😉 А через тексти мого другаСергія Лук’янова та канал іншого друга — теж Сергія— агов, чуваки, ви мене підсадили на оті ваші металкори заново, бо я зачитувався вашими текстами 😁 а все інше, то вже меморіс.Якось так. Розумію, що це не входить у формат каналу і такі публікації б тут не мали з'являтися, але захотілося поділитися з вами отакими от думками. Тож, вибачайте, інших каналів не маю, де б писав про своє. Це для мене показовий плейлист того як змінився я за цей час, змінилися мої смаки і змінилася українська музика.✨Ось тут посилання, якщо основне відкриє неправильно, бо я перевіряв з другом, то воно якесь дивне: https://open.spotify.com/playlist/3encKoqEo5OcbeB295psmA

Музична платформа «На її основі» відкриває прийом заявок на КЕМП 4.0ℹ️ Команда платформи відбирає 15 учасників, які 5 днів працюватимуть у командах, створюючи треки під керівництвом менторів — професіоналів музичної індустрії. Унікальність КЕМП 4.0 — зіркові гості: це відомі професіонали української музичної індустрії, з якими мріє попрацювати кожен. Вони стануть кураторами в різні дні інтенсиву. 🎵 Музична платформа «На її основі» — це незалежна платформа, яка містить набір сервісів, створених для того, щоб допомагати з’являтися новій українській музиці. Кожен сервіс направлений на те, аби на стрімінгових платформах з'явилося більше української якісної та крутої музики. Як саме, розповідаємо нижче. МІСІЯ платформи — підсвітити українську музику, створюючи інфраструктурні можливості для українських артистів.Ціль — побудувати спільноту, де будуть не просто учасники сервісів платформи, а ціла екосистема артистів, продюсерів, менторів, лекторів і всіх, хто вже є або стане частиною наших ініціатив. До участі запрошують:▪️ сонграйтер_ок▪️ саундпродюсер_ок▪️ музикант_ок Щоб пройти відбір, потрібно:✔️Бути повнолітнім громадянином України✔️Мати досвід у музпроєктах та мінімум один EP за останні 3 роки✔️Бути доступним на всі дні кемпу✔️Створювати музику у вказаних жанрах та стилях: Pop/Alternative/Hip Hop/R&B/Funk/Soul Де і коли?Локація: заміський комплекс у Київській області.Дати проведення КЕМПУ: 29 березня – 03 квітня 2026 року.Організатори забезпечують трансфер із Києва до локації, проживання та триразове харчування. Важливо: дорогу до Києва учасники покривають самостійно.Дедлайн подачі заявки: 01 березня 2026 року включно.✔️Заповнити форму можна за посиланням: https://cutt.ly/qtmMe83p#спектрум_новини

Символізм шрамів у новому синглі інді гурту OKAZIA🇺🇦Сьогодні, 20 лютого, у День пам’яті Героїв Небесної Сотні, гурт OKAZIA презентує сингл «Шрами». Це не лише реліз до дати, а також глибоке занурення у психосоматику болю, де особисті травми переплітаються з історичними шрамами цілої країни.🟢Для OKAZIA «Шрами» — це символ застиглого болю, як вони пояснюють, подібний до крижаної скульптури. Музиканти рефлексують над ідеєю пам’яті тіла: як ментальні травми та стреси закарбовуються в нас, створюючи невидимі або цілком реальні мітки. Також в тексті пісні перетинається пам'ять минулого країни. Мені подобається, що в цій пісні це подається через призму особистого досвіду людини.Ця пісня стає порталом в ескапізм — стан, де час зупиняється, а людина блукає лабіринтами минулого досвіду. У цьому просторі немає нових негараздів, але немає і надії на щось хороше — лише нескінченне споглядання своїх «меж».🎵Музично трек тяжіє до класики синт-попу. Головним орієнтиром для гурту став вайб Depeche Mode, проте OKAZIA наповнили його власними експериментальними рішеннями. Аналогові синтезатори створюють щільну атмосферу. Плинне, «ковзаюче» звучання безладового басу додає композиції нетипової для гурту пластичності, ідеально підкреслюючи настрій зажуреної льодової скульптури.Текст пісні розкриває дві складні внутрішні драми:Захисна стіна: Рядки про «межу, яку не з’єднати жодною мережею» — це маніфест людини, яка настільки боїться повторення болю, що вмикає тотальний гіперконтроль, закриваючи серце на замок.Марність «пластирів»: Метафора пластиру в кишені підіймає питання — чи може маленьке добро зцілити глибокі рани? Музиканти запитують себе та слухача: чи визначає нас наш біль назавжди, чи ми здатні стати чимось більшим за власні травми? Дата релізу: 20.02.2026🎧https://linktr.ee/okaziaprojectІнші матеріали про OKAZIA:https://t.me/the_rock_spectrum/4733#IndieRock #OKAZIA

Shmiska презентує пісню, натхненною силою жіноцтва «Лялька»🆕Новий сингл Shmiska під назвою «Лялька» досліджує тему жіночої об'єктивізації через призму сучасної поп-музики. Робота, яка спочатку готувалася для Національного відбору на Євробачення, фокусується на дихотомії між зовнішньою об'єктивацією та внутрішньою силою жінки. В основі треку лежить спостереження за тим, як навіть успішні та визнані у своїх сферах жінки продовжують стикатися з дискримінацією, залишаючись для багатьох лише «красивою картинкою».ℹ️ Концептуально «Лялька» вибудувана як маніфест за право бути почутою поза межами тілесності. Артистка свідомо відмовляється від трансляції позиції жертви, натомість обираючи життєствердну подачу. Це спроба підсвітити роль жінки як повноцінної та впливової частини суспільства, яка здатна вести за собою, а не просто бути об’єктом чиєїсь уваги. Рядки пісні апелюють до спроможності стати «більшим», ніж просто чиєюсь віддушиною чи «наживою».Музично реліз продовжує розвивати ідентичність Shmiska, поєднуючи актуальні теми з прямолінійною лірикою. У підсумку маємо роботу, де соціальний контекст органічно вплетений у музичну форму, пропонуючи слухачу не лише мелодію, а й привід для обговорення про те, як ми сприймаємо особистість у сучасному світі😉➿➿➿➿➿➿➿Дата релізу: 20.02.2026🎧https://id.ffm.to/lyalka-shmiska✨ Інші матеріали про Shmiska: https://t.me/the_rock_spectrum/5389https://t.me/the_rock_spectrum/5237#IndiePop #IndieRock #Shmiska

Mozee Fee — «Одна на двох»: щільний шугейз про красу, що витікає з болюСьогодні якраз доречно зануритися у щось меланхолійне та глибоке. Mozee Fee презентували сингл, який ідеально пасує до лютневого настрою. Гурт продовжує свою експансію в територію темних емоційних станів, і на цей раз пробують себе на території нойзроку, що розширює їхній основний стиль — шугейзовий. По суті, реліз розвиває ідеї попереднього синглу «Ти або я». Це усе ще той самий «wall of sound», де щільні гітарні пласти створюють відчуття ізоляції та водночас безпечного сховища, але звучання стало більш нервовим. Пісня досліджує вразливість і той момент, коли спільність тримається не на коханні чи надії, а на виробленій звичці та прив'язаності, а також спільний біль, що інколи може об'єднувати людей. Рясна на образи лірика описує стани з яких важко вибратися. Матеріал записано на студії саундпродюсера agedddd (відомого за проєктом «пропаща сила»), що додало треку характерної сирості та глибини. Mozee Fee зізнаються, що для них музика — це передусім про відчуття, а не про гонитву за трендами. Якщо вам бракувало якісної української «космічної» меланхолії — цей реліз для вас.➿➿➿➿➿➿➿➿➿Дата релізу: 13.02.2026🎧https://linktr.ee/mozee_fee#Shoegaze #NoiseRock #MozeeFee

ЕЛЛІС feat. Женя Галич — «Нутрощі»: панк-маніфест про те, як не зламатися🔥 Коли панк-енергія зустрічається з досвідом Жені Галича, виходить трек, який ви маєте послухати прямо зараз. Гурт ЕЛЛІС презентував сингл «Нутрощі» — підбадьорливу історію про виживання в хаосі.🎵 Це пісня про внутрішню стійкість і підтримку у нелегкі часи. Коли світ навколо розсипається, а правила нав’язуються ззовні, залишається лише одне — триматися за власну ідентичність. Як кажуть самі музиканти, це їхня реакція на хаос воєнного часу.Класичний «чіпкий» панк. Швидкий темп, перевантажені гітари та надрив, який змушує серце битися частіше. Галичу потрібно частіше вилазити із закритої бульбашки та вриватися на такі фіти. Погодьтеся, що для ЕЛЛІС — це дуже хороший вибір, вокал лідера O.Torvald додав треку потрібної напруги інтонаційного ривка у звучанні, а гурту більше впевненості, можливо, пізнаваності у майбутньому. До речі, познайомилися та записалися музиканти на студії «Примат».«Витягни із мене душу, зазирни у нутрощі. Впевнений, у тебе з цим не буває труднощів» Дата релізу: 13.02.2026🎧https://id.ffm.to/nutroshchi🎞https://youtu.be/_yoa_Pxe9zM?si=zDuGJ6zEG8U7Jyfk#PunkRock #PopPunk #спектрум_новини

martha.kovalchuk — Decay: Темна одіссея у відкритому космосіМарта Ковальчук, фронтвумен культового гурту iamyou, продовжує готувати нас до виходу свого нового повноформатника Phobos. Свіжий сингл «Decay» — це вже другий сигнал із борту її музичного корабля, і звучить він тривожно.Якщо попередній альбом «Присвята» (2024) був про внутрішню глибину, такий собі некомфортний психоаналіз про особисті страждання, то «Phobos» виходить у відкритий космос. Це справжня одіссея, де психологічна драматургія змішується з науковою фантастикою.«Decay» веде слухача темним маршрутом до фіналу, який важко назвати щасливим. Це музика для тих, хто цінує в’язку атмосферу та складні образи. Марта — артистка, яка давно довела своє вміння створювати «неочевидну» музику. Її досвід у iamyou та численні колаборації сформували власний, доволі артхаусний підхід, що дуже якраз помітно по піснях, що точно не для пересічного слухача.➿➿➿➿➿➿➿➿Дата релізу: 03.02.2026🎧 Слухати: https://ampl.ink/decay🎞https://youtu.be/OVGT96HeUV4?si=atYOtTWgiVaN06gM#ArtRock #IndustrialRock #спектрум_новини

🎮 Новий квест Стаса Корольова: джаз-рок усередині Windows XP Так мав би закінчитися Цифровий Утікач, але не міг... Стас Корольов — це артист, який ніколи не дає простих відповідей, зате завжди підкидає цікаві пазли. Його новий реліз — це справжній цифровий музей і водночас логічне завершення (чи початок?) великої історії.Стас Корольов оселився у віртуальному просторі нашої юності. Він якось заліз у Windows XP🤭 Його новий сингл «your quest is over. we present you a new quest» — це музичний та візуальний лабіринт, який остаточно затягує слухача у світ «Цифрового Утікача», щоб ніколи його не забути....🎵 Щодо звучання — це повернення до тієї самої багатошарової джаз-рокової естетики, яку Стас вибудовував останні три роки, а результатом став неймовірний альбом «Round 2. Цифровий Утікач» . Максимальна напруга, технічність і фірмова експериментальність — усе, за що ми любимо його музику періоду 2022–2025.🎞 Кліп від 3D-художника Сергія Дужика— це окремий вид задоволення для тих, хто сумує за інтерфейсом Windows XP. Тут і легендарний Winamp, і «Сапер» із «Маріо», і навіть ексклюзивні ігри (DETO_x, 🟥-тетріс, R2:ЦУ шахи від Юрія Чіхрая та Анастасії Весни).Відео нашпиговане арками та відсиланнями до попередніх робіт Корольова («Скоро закінчиться війна», «Тебе»). Це фінальна (чи чергова?) крапка в історії Цифрового Утікача — персонажа, який блукає цифровим та реальним світами в пошуках себе. ✔️Реліз залишає дуже теплий посмак, де візуальний концепт стає чудовим порталом у дитинство. Приємно знову чути класичного Корольова з його фірмовим, вивіреним почерком, який ні з чим не переплутаєш. Стас вкотре доводить: музика може бути не лише звуком, а складним інтерактивним квестом, де кожна розгадана загадка веде до нової😉 Дата релізу: 06.02.2026🎧Максі-сингл на усіх платформах🎞Портал у дитинство #JazzRock #StasKoroliov

🥃 Морозиво з бурбоном: KILL!KILL!KILL! видали новий сингл ScumbagТернопільські поп-панки KILL!KILL!KILL! повертаються з новим треком, що заряджений вайбом британських серіалів, духом підліткового бунту та присмаком дешевого алкоголю. 🎵 Scumbag — це зухвалий звук у дусі Skins, Shameless чи Brassic. Пісню виділили з сотні заявок у межах грантової програми «На її основі». Трек тримається на пружній, танцювальній ритм-секції, що окрім цих гуртів, нагадав ще й Franz Ferdinand. Scumbag — такий собі привіт британському індіроку 00-х і 10-х. Англійська тут на подив пристойна, але головне — це загальний настрій. Привабливості синглу додає його недосконалість, що не намагається здаватися кращою, ніж вона є: посередність виконання, типові гітарні рифи тут працюють як фішка. Натомість гурт бере шаленою харизмою та живою енергією. У фіналі трек вибухає збудженими викриками — музиканти наче насолоджуються власним нахабством і правом звучати саме так. Весь кайф Scumbag у недосконалості. KILL!KILL!KILL! роблять так, як відчувають і вивозять там, де бракує техніки своєю харизмою. Та якби він вийшов 10 років тому, я б обожнював це...💬 Лідер гурту Володимир Томків порівнює пісню з морозивом, залитим бурбоном: «Можливо, ти не з’їси все одразу, але повернешся ще раз — і точно зайде. Бо бурбон — то добре».Для тих, хто чекає на українську мову — гурт запевняє, що це лише питання часу. Зараз вони накопичили купу матеріалу і готують повноформатний альбом.➿➿➿➿➿➿Дата релізу: 28.01.2026🎧 Слухати «Scumbag» на всіх платформах: https://orcd.co/_scumbag#DancePunkRevival #IndieRock #KILLKILLKILL

Карна — Перша Карпатська Симфонія (LP, 2026). РецензіяКарна випустила альбом акустичних переосмислень своїх найкращих пісень —«Перша Карпатська Симфонія». На диво, в акустиці гурт зазвучав для мене абсолютно по-новому. Акустика «оголила» музикантів, а мінімалістичні аранжування змусили відомі треки сприйматися зовсім інакше. Карна змогла вдихнути ковток свіжого повітря у старі пісні, не вдаючись до банальностей.Це не просто акустика — для гурту такого рівня це було б занадто тривіально. В оновлених версіях переважає неофольк, подекуди чутно відлуння похмурого фольку та, звісно, традиційні етнічні мотиви. Попри лаконічність інструментів, платівка наповнена тонкими текстурами та крихітними ембієнтними звуками, що розширює палітру, додаючи альбому ламкості й особливої ніжності. Щирість емоцій тут відчувається набагато гостріше, ніж у попередньому лонгплеї, який грішив філерами і був сприйнятий неоднозначно.🎵 Моя улюблена в дискографії Карни «Маленька» — прекрасна в будь-якій версії, навіть якби її зіграли у блек-металі. Тут же вона звучить настільки пронизливо і чуттєво, що пробирає кожну клітину душі. Сподіваюся, колись цей трек стане музичною темою мого весілля.Автентичні карпатські мотиви освіжають яскравими барвами пісню «Планета Земля». Здається, вона народжувалася від святого духа — важко і тілесно 🌚🙃 «Моя мила» в акустиці вже мені не сподобалася, а «Мама Галичина» зберігає оригінальний мотив, але нічого більше. «Янголи» очікувано пробивають на сльози через актуальну військову тематику. Акустичний «Полтергейст» несподівано перетворився на душевну баладу про темних духів, а «Чорна Скрипка» вкотре підтвердила мою теорію: це насправді психоделічне карпатське дарк-кантрі🤭Моє окреме захоплення — пісня «Серце». Це красиво, меланхолійно, з витонченими нотками думу та построку. Трек повністю затягує у свою печальну атмосферу. Платівку ідеально завершує «Добрий вечір»: добре впізнаваний мелодійний «гак» на фінальній ноті залишає по собі приємну гіркоту. ✔️Якби це були пересічні акустичні обробки, ми б почули черговий гурт, що не надто переймається концептом. Натомість Карна представила 10 різних за настроєм та енергетикою історій. Ця платівка вибудовує делікатний простір музичної чистоти, що є водночас ревізією власної творчості через призму неофольку. Дивовижно, як у такому лаконічному форматі вони залишаються настільки гнучкими. Цим альбомом гурт довів, що здатний звучати класно у будь-яких форматах, майстерно об’єднавши пісні з різних етапів свого шляху. Дата релізу: 23.01.2026🎵 Рекомендовані треки: Маленька, Чорна Скрипка, Янголи, Серце⭐️⭐️⭐️⭐️🎧 Слухати: https://album.link/s/40pl7Ch8fwj5ikHzvRRKGe #NeoFolk #Acoustic #Karna