Поки що важко повірити, що я почув Unexplainable, The Code та весь перший альбом Nemo вживу. Весь день завтра буду передивлятися власні сторіз і нагадувати собі, що я там був. За європейськими рамками концерт у Києві не був великим - але це відкриття туру, Немо вирішили саме тут починати свій шлях. Ми познайомилися з Arthouse раніше за всіх. І, як на мене, це грандіозна підтримка України - не злякатися, потрапити під обстріли, ночувати в укритті, і наступного дня віддати всі емоції тим, хто щодня може неочікувано померти. Мене переповнюють емоції, вибачте, якщо цей пост виглядатиме дещо хаотичним. Коли я був малий, я мріяв потрапити на концерти Army of Lovers, Scissor Sisters, Mika, бо мене формував європейський і британський гей-поп. Nemo в принципі закрили мені цю діру сьогодні. Я не побачив наживо нікого з квірних ідолів моєї юності, але побачив тих, хто зараз формує щасливі враження і самопізнання квірних дітей. В залі було багато юнацтва з батьками - і я впевнений, що принаймні частина цього покоління не буде плюватися на гендерно нейтральну мову і не виросте трансфоб/ками. Я через довбані відключення світла трохи спізнився і вліз тільки у саменький хвіст натовпу, а отій самій молоді пощастило дивитися на Немо зблизька і навіть передавати їм подаруночки. Приємно, що ця неймовірно талановита людина привезла нам квірності і поїхала зі ще міцнішою любов’ю до України, ніж мала. А альбом обов’язково послухайте, він шикарний. #НБС_культура