Статистика telegram channel - @textyorgua

Привіт! Для багатьох із нас телеграм став важливим джерелом інформації. Ми шукаємо тут новини, сповіщення про характер повітряних тривог, розважальний контент тощо. У багатьох із нас є друзі, знайомі та родичі, які служать - тож шукаємо інформацію про "своїх" та їхніх побратимів в телеграм-каналах українських військових підрозділів. Але нещодавно ТЕКСТИ помітили, що в екосистемі каналів українських бригад завівся "черв'ячок". Поштовхом став лист нашого читача, який повідомив, що натрапив на підозрілу інформацію на каналі, який буцімто представляє одну з бригад. Ми перевірили цей канал під назвою "36 бригада ВМСУ - МИ ЖИВІ" - і зрозуміли, що він фейковий. Канал ніби й пише про успіхи українського війська, але серед патріотичних постів тишком-нишком поширює зраду, фейки, проросійські наративи.І тоді ми вирішили з'ясувати, чи є інші канали, які вдають, що представляють українські військові бригади? А якщо є, то про що вони пишуть?Ми зібрали інформацію про соцмережі 187 військових підрозділів. Знайшли їхні телеграм-канали. А потім почали "копати", шукаючи за назвами бригад, аби виявити їхні фейкові "дублі".І знайшли.Що це за канали, яку інформацію вони поширюють, яка за цим проглядається мета, і як відрізнити справжні канали українських військових підрозділів від несправжніх - читайте в нашому дослідженні

Привіт! Сьогодні матеріал в розвиток теми про підрив Каховської ГЕС. А саме - як і що можна вирощувати на землях, де бракує води.Зараз багато говорять про те, що після здійснення росіянами цього злочину український Південь, який славиться рослинництвом, не зможе продовжувати працювати, як раніше. Без системи зрошення, яка діяла за рахунок каналів з Каховського водосховища, люди втратять можливості для поливу - а з ними й рентабельність та прибутки. І тоді вони згорнуть свої підприємства - а Південь на багато років перетвориться на безплідну пустку.Похмура картина. Але чи й справді усе буде саме так?ТЕКСТИ познайомилися з Василем Сокирським - українцем, який має 350 гектарів землі в Омані. Ця країна з точки зору рослинництва - одна з найекстремальніших у світі. Це пустеля, де дощ - велике свято, яке трапляється раз на три роки, а шар родючих грунтів (тобто, пісків) рідко де сягає більше ніж 40 сантиметрів (в Україні, для порівняння, може бути й кілька метрів!)І тим не менш, наш земляк вирощує на своїх ділянках та в теплицях томати, огірки, дині та кормову траву. Трохи менше половини його землі - під поливом. Василь добре знає, які рослини потребують менше води, як працюють зрошувальні системи, як наявність або відсутність води впливає на собівартість урожаю, і як знайти воду там, де її, здавалося б, немає. Читайте його розповідь

Привіт! Зараз часто кажуть: оцінити наслідки руйнування Каховської ГЕС можна буде лише згодом. Може, й так, якщо йдеться про всі наслідки. А якщо лише про частину - то можна оцінювати вже зараз, у тому числі в грошах. Саме це ми й вирішили зробити.Для цього ми вивчили супутникові знімки каналів, які забирають воду з Каховського водосховища, і з'ясували, як вони функціонували до повномасштабної російської навали, і як функціонують зараз.Також ми створили мапу зволоженості грунтів, з якої чітко видно, які ділянки в пониззі Дніпра є зонами ризикованого землеробства. Ми пошукали інформацію, наскільки відчутними можуть бути збитки від підриву ГЕС для сільського господарства. Ми також дізналися, які підприємства найбільше залежали від водосховища, і які з них вже зараз згортають або частково призупиняють виробництво.Найгостріше питання: в яких містах та місцинах люди найбільше потерпатимуть від "зневоднення". Ще гострішим воно стає, коли йдеться про тимчасово окуповані території.І насамкінець, ми замислилися над питанням: то варто чи ні відновлювати після війни Каховську ГЕС у тому вигляді, в якому вона була? Щодо цього зараз існує дві діаметрально протилежні позиції, кожна з них має своїх запеклих прихильників. Ми спробували знайти "золоту середину".Читайте, і дивіться на мапах

Привіт! Минулого тижня чи не вперше від початку війни "око Саурона" відвернулося від нашої землі - і почало дивитися в бік Мордора. Спочатку воно металося, як навіжене, прагнучи осягнути, що відбувається. Та потім вишукало дрібного, але дуже галасливого орка, вгамувало його, вгамувалося саме, і взялося до звичної справи - продукувати терабайти брехні. Все це метафори, а за ними - цілком очевидна розгубленість російських пропагандистських ЗМІ, які на початку пригожинського заколоту не могли добрати слів, аби правильно описати те, що відбувається (і не ляпнути чогось, за що потім прилетить по шапці). Потім ці самі ЗМІ вознесли Пригожина на п'єдестал - вперше за весь час спостережень цей малозначимий персонаж опинився на третьому місці в топ-10 політиків, яких найчастіше згадують в новинах російських псевдоЗМІ. А щодо брехні - то винним у заколоті виявився, за однією з версій, підступний Захід. Бо, мовляв, Захід ладен зробити будь-що, аби лише зруйнувати нібито існуючу єдність Росії. Прикметно, що ця "єдність", якщо вона взагалі колись була, абсолютно очевидно для всіх спостерігачів "роз'єдналася", коли треба було придушити заколот - але більшість російських силовиків не ворухнула й пальцем. Так само винним виявився й Київ. Мовляв, український "режим" підтримав бунт вагнерівців. Дивовижна логіка! Виявляється, можна підтримувати злочинців і головорізів, які місяцями вбивали український народ, щойно це стане вигідно! Але для російських пропагандистів тут нічого дивного немає: адже вони звикли, що їхня влада для здобуття ситуативної вигоди може подружитися хоч із дідьком, хоч із чортом лисим.Аби приховати усю цю ганьбу, яка коїлася всередині Російської Федерації, пропагандисти кинулися доводити, що в Україні все ще гірше. Мовляв, надана Заходом зброя закінчується - а іншої нема звідки взяти, бо у Заходу запаси теж вичерпалися. На цьому тлі українські війська під час свого контрнаступу потерпають від невдач - і окупанти скоро переможуть. Вже ось-ось. Щоправда, тепер, мабуть, доведеться робити це вже без вагнерівців. Читайте в свіжому моніторингу російської пропаганди

Привіт! Сьогодні в нас короткий матеріал - про те, як зараз ведеться на полі бою українським снайперам.Останнім часом їхні завдання змінилися. Тепер снайпери не тільки годинами сидять у засідках. Друг ТЕКСТІВ, богослов і снайпер ЗСУ Юрій Чорноморець поспілкувався з керівником найкращої та найбільшої снайперської групи з Півдня. Той розповів, що наразі неможливо застосовувати техніку через тотальне мінування. Тому наші штурмові групи "пропалюють" собі прохід на 200 метрів за допомогою контрольованого підриву протипіхотних мін МОН-50. Пропаленим проходом ідуть піхотинці - адже танки та інша важка техніка їхати не може через глибоке залягання протитанкових мін, "витягти" які неможливо. Піхотинців прикривають снайпери - вони забезпечують тотальний шквал пострілів.Через кожні 200 метрів усі дії штурмовиків та снайперів повторюються. І так - щодня.Це означає, що у снайперів виникають нові потреби, які нікуди не зникають, а тільки з кожним днем ростуть.Як допомогти нашим бійцям - читайте за посиланням. І долучайтеся

Вітання! Недавно у Гельсінкі відбулася конференція з журналістики даних “Візуалізуючи знання ” (Visualizing Knowledge). Туди поїхала наша арт-директорка Надя Кельм, аби розповісти, як це - бути журналістом даних під час війни, в країні, що бореться з наймасштабнішою агресією за останні 70 років. Хочемо розповісти її виступ."Вже півтора року ми працюємо під час війни і ми розповідаємо про війну. Це небажаний, проте унікальний досвід, яким я збираюся поділитися з вами", - так Надя починає свою розповідь. І далі говорить про те, як змінилася робота редакції від початку війни. Наприклад, про те, що четверо з п'ятнадцяти людей із команди ТЕКСТІВ зараз у ЗСУ. Про те, як доводилося дотримуватися режиму світломаскування, підлаштовуватися під відключення електроенергії, чути гуркіт "прильотів" по електропідстанціях. І як усі ці події стали основою для нашої інфографіки та проєктів з журналістики даних."Кількість негативних факторів, які суттєво впливають на життя, збільшилася, а можливість їх контролювати зменшилася. Це створює відчуття безпорадності і хаосу. Одна з задач візуалізації даних - хоча б трохи впорядкувати цей хаос. Не для відновлення почуття безпеки, а для відновлення здатності орієнтуватися в ситуації", - пояснює Надя.Як живе редакція під час війни, до чого ми звикли, а до чого звикати не можна, і яка підтримка потрібна, аби згодом розповідати про досвід роботи в країні, яка перемогла у війні - читайте у виступі Наді Кельм

Привіт! У цій війні мало доброго, але є те, що безперечно дарує українцям втіху: новини про обстріли території РФ. Якщо порівнювати з бойовими діями до повномасштабного вторгнення, це суттєва відмінність: раніше обстріли російської території були чимось на кшталт табу.Скільки було таких обстрілів, починаючи від 24.02.2022? Як часто Росія їх зазнає? Який тип обстрілів? На ці питання відповідаємо в сьогоднішньому матеріалі - і показуємо на інфографіці.Лише кілька фактів для спойлера:- перший обстріл території РФ відбувся на другий день після вторгнення - і він був дуууже зухвалим- за цей час "прилітало" у вісім російських областей, і деякі з них розташовані далеко від кордону- інтенсивність ударів по російському прикордонню стрімко зросла у травні цього року - перетворивши певні місця в РФ на зону бойових дій- "червоні лінії" виявилися примарними. Сотні "прильотів" в РФ - такий підсумок станом на початок червня. А "судний день", яким звідти погрожували, так і не наставХто є автором цієї відплати - офіційно невідомо, за обстріли російської території ніхто відповідальності не бере. А неофіційно усе й так зрозуміло. Читайте - і дивіться на інфографіці

Привіт! Інфантильність - одна з ключових ознак нинішнього російського суспільства. На це вже не раз звертали увагу фахівці, також це добре видно в наших моніторингах російської пропаганди. Росіянам не хочеться щось вирішувати, брати на себе відповідальність, діяти й бути свідомими того, навіщо вони діють. Набагато краще, якщо замість них діятиме "дорослий" - роль цього дорослого виконує російська влада.Саме через інфантильність російському суспільству так добре заходять казки, які влада розповідає йому за допомогою пропагандистської машини.Наприклад, про те, що російські війська виводять з ладу залишки української бойової авіації (і ніхто не питає, а звідки взялися ці залишки, якщо українські повітряні сили буцімто були знищені ще на початку війни. Бо то ж була інша казка!).Або про те, що Росія не несе жодної відповідальності за руйнування Каховської ГЕС, це зробила Україна, у якої були сотні причин заподіяти самій собі такої шкоди. Жодна логіка тут не працює - а працює дитяче "це не я!" Нема відповідальності? От і добре!Або - наше улюблене. Для того, щоб здолати український контрнаступ, Росії треба зробити... нічого! Ну, майже нічого - треба просто трошки почекати, і воно все якось саме розсмокчеться... Немов той Ємеля-дурень, який роками байдикував і спав на печі, а потім трохи помучив щуку і отримав здійснення всіх бажань, росіяни вірять, що вони теж можуть трошки помучити інших, і їм за це нічого не буде. Навіть навпаки - вони отримають у нагороду царівну і палац.Але певні особливості є не тільки у росіян, а й у ілюзій. А саме: ілюзії не мають нічого спільного з дійсністю і колись руйнуються. Саме це очікує на інфантильних "ємель". І коли це станеться, вони, за своєю інфантильною звичкою, влаштують своєму "дорослому" неабияку істерику. Вона обіцяє бути дуже запальною і яскравою - а поки це видовище не почалося, читайте свіжий моніторинг російської пропаганди

Привіт! Вгадайте, який політик найпопулярніший у Російській Федерації? Якщо вважаєте, що це Владімір Путін - не вгадали. Найпопулярніший - Володимир Зеленський. Це помітно навіть без соціологічного дослідження. Варто просто погортати моніторинги роспропаганди на ТЕКСТАХ за рік, аби побачити, як часто Зеленський випереджає Путіна за кількістю згадок в російських онлайн-ЗМІ.І це не дивно, адже Владімір Путін останнім часом втратив старанно виплекану репутацію "мачо" на тлі "другої армії світу", і перетворився на якесь бліде, ослабле створіння на тлі нездалого війська, скроєного, як франкенштейн, з чого попало, і озброєного чим попало.А от за спиною Зеленського - військо, яке володіє дивовижною суперсилою. Бійці ЗСУ не відчувають ніякої паніки, коли йдуть у бій. Їм невідома втома, вони не знають болю. Та навіть якщо хтось поцілить в українського бійця зі стрілецької зброї - він встане, струсить з себе пилюку і піде далі робити свою роботу.А все чому? А все тому, що не тільки весь цивілізований світ на боці України - а й американська військова фармацевтика на боці ЗСУ. І ця фармацевтика виготовляє "бойові психоактивні речовини", які роблять українських воїнів непереможними.Російські псевдоЗМІ пишуть про ці "речовини" з повагою, острахом і навіть заздрістю. Тут теж нема чому дивуватися: адже на боці ЗС РФ таких речовин нема, а є тільки водка. І ось цим фанатам водки, які потерпають від паніки, болю і втоми, а також не можуть воювати, якщо вони поранені, треба буде прийняти на себе перший масований удар непереможних українських воїнів, і витримати його. Протриматися, поки з глибоких тилів матінки-Росії підтягнуться "резерви", які десь там далеко буцімто є. Скільки ж триватиме цей перший удар? Як довго непереможні українські воїни можуть наступати на російську армію і безжалісно її розбивати?Ну, десь із рік, близько того. А потім російській армії стане легше.Після такого про "Київ за три дні" якось навіть незручно згадувати ;)Читайте в свіжому моніторингу російської пропаганди

Привіт! Українські військові керівники, як і медійна сфера, продовжують дотримуватися тиші 🤫Тим часом, із західної перспективи дедалі помітнішими стають ознаки, які вказують на початок українського контрнаступу. Про це пише британський тижневик The Economist (який ілюструє свою статтю схрещеними пальцями в кольорах українського прапора🤞).Росіяни вже відчувають тиск після того, як ЗСУ провели розвідувальні та формувальні операції вздовж 1000-кілометрової лінії фронту, шукаючи слабкі місця і збиваючи противника з пантелику. Вони відчувають тиск, поки Україна випробовує їхню оборону з небаченою за останні місяці інтенсивністю, атакуючи окупантів на низці позицій на сході та півдні.Основні сили ще не відправлені в бій, однак тиск невдовзі посилиться. І почнуться тижні, які визначать майбутнє не лише України, а й усього безпекового порядку в Європі. Момент прийняття рішення настав.Які сценарії розгортання контрнаступу бачить видання? Чому весь цивілізований світ підтримує Україну, прагне її перемоги - і має робити це далі? Читайте наш переклад цього хвилюючого матеріалу