Звичайна мить - це диво!

Вчора ввечері прийшли різні новини від різних людей. Хтось несподівано помер, хтось втратив близького, хтось дізнався про тяжку хворобу.

І знову гостро відчула: ми не знаємо, скільки часу маємо.

А ще — як багато ми сприймаємо як належне.

Те що є зараз може бути втрачене навіть через кілька годин, зненацька, неочікувано і можливо назавжди...

Тож розумію, як важливо час від часу собі нагадувати і радіти за те що зараз вже є, а є насправді в кожного із нас дуже багато...
Саме життя, близькі люди, які живі, які здатні робити щось хороше, бути поруч, любити вас, яким ви можете можете дарувати любов...

Хапаю себе на думці і про маленькі аспекти.

Світло. Вода. Смачний сніданок. Музика. Можливість вільно рухатися. Ясна голова.

Поки нічого не болить, ми можемо навіть не помічати, яке це щастя. Але варто розболітися голові — і раптом розумієш, яка насолода просто почуватися добре. Заболів живіт — і вже не до сніданку. Зникла вода — і звичне життя стає значно складнішим.

Звичайна мить насправді зовсім не звичайна.

Вона складається з безлічі умов, які саме зараз збіглися.

Можливо, усвідомлювати це — спосіб бути більш щасливим вже зараз, не чекаючі гучних досягнень та змін. Якомога більше відчутваючи просту тиху радість.

Вчора на розборі уроку про пустоту, ми торкнулися таких простих речей, як заставка зуму, яку хтось раніше не міг собі поставити, бо не було компа із тою функцією. А зараз є... і зараз ця заставка людину радує щоразу.

А я поділилася тим, що мене і досі КОЖЕН ДЕНЬ радує мій новий ноут. Який подарували люди півроку тому.

А я і досі торкаючись його кнопок, вмикаючі екран, ставлячи заставку на зум (да в мене теж була колись така мрія, ставити заставки) - я і досі відчуваю тиху радість від цього дарунка. Так дивно за півроку ми зазвичай звикаємо до нових робочих інструментів і сприцмаємо як рутину. А я от, і досі насолоджуюсь.

І да, це покращує життя вцілому, бо воно зіткане із мільярдів моментів рутини, вони є тим, чим вцілому забарвлене наше життя... якщо життя просочене тихою радістю то воно вцілому більш щасливе. Ніж рідкісні спалахи більш масштабних радісних подій.