Сонячні панелі вже давно перестали бути екзотикою. В умовах війни, коли державна електроенергія стає дедалі дорожчою й водночас нестабільною, все більше українців замислюються над власною альтернативною генерацією: щоб мати світло під час відключень, зменшити рахунки, а подекуди — й заробити, продаючи надлишок електрики в мережу.Втім, на практиці «сонячна мрія» доступна далеко не кожному.І справа не лише у вартості обладнання. Реальним бар’єром стають дозволи, погодження, технічні умови — весь той бюрократичний лабіринт, у якому людина неминуче впирається в РЕМ. Спроба діяти самостійно, за законом і правилами, часто закінчується однаково: або дозволу не дадуть узагалі, або виставлять такі вимоги й рахунки, що про економічну доцільність можна забути. А далі — постійні перевірки й контроль.Тому більшість змушена йти «на поклін» — до керівництва РЕМу. За словами людей, без неформальних домовленостей із начальником Теребовлянського РЕМу Романом Стецулою та його підлеглими питання просто не вирішується. І, звісно, не за «дякую». На кожну послугу — свій прайс.Парадоксально, але саме керівництво РЕМу, за чутками, давно й міцно осідлало «бізнес на сонці». Особливо активно в цьому напрямку працює заступник начальника — Євген Огірок. Подейкують, що на його рахунку вже близько шести десятків сонячних станцій, зокрема й у рідному селі Барнадівці.Станції встановлюються масово, з використанням службового ресурсу та корупційних зв’язків, обходячи чинні обмеження й заборони. Те, що недоступне для пересічних громадян, без проблем стає можливим для «своїх».Працює ціла тіньова індустрія: скуповуються будинки в селах, за безцінь завозяться додаткові електроопори та кабелі, а монтажні роботи виконують працівники РЕМу — без належної оплати праці й транспорту. Усе це суттєво зменшує собівартість таких «проєктів», а на порушення просто заплющують очі.Бо хто ж їх виявлятиме, якщо порушення чинять ті самі, хто за посадою мав би їх контролювати?