ВІН УДОМА!До 24 лютого 2022 року Сергій Фисак жив звичайним, але сповненим тепла, життям у селі Ківшовата. Він був тим самим чоловіком, на якому тримався дім: турботливим чоловіком, люблячим татом і найкращим дідусем. Працював на землі: довгий час був трактористом, а згодом  - працівником підприємства  «Екоорганік». Колеги та керівництво знають його як надзвичайно відповідальну та позитивну людину.Коли прийшла повістка, Сергій не вагався. Як справжній громадянин, він знав: це його обов’язок - захистити свою Батьківщину, свою сім’ю та щасливе майбутнє онуків. Так звичайний сільський трудівник став помічником мінометника на пекельному Авдіївському напрямку.10 листопада 2023 року зв'язок з ним перервався. З’явився виснажливий статус  - «зниклий безвісти». Його дружина Ольга згадує, що серце відчувало: він у полоні. Згодом статус в «особистому кабінеті  он-лайн» змінився, а потім прийшло і офіційне підтвердження через Координаційний штаб - Сергій у полоні.Ці 2 роки та 4 місяці стали іспитом на міцність для всієї родини. Тільки завдяки підтримці дітей, онуків та рідних Ользі вдавалося триматися. Роботодавці Сергія теж не залишилися осторонь - допомагали чим могли, підтримуючи сім’ю у найважчі хвилини.Дзвінок, якого чекали вічність, прозвучав 6 березня 2026 року. Тишу розірвало сповіщення на телефоні доньки Аліни: «Тато вдома!». Ольга спочатку не могла повірити, перепитувала: «Аліно, це не помилка?». Але через 15 хвилин  вони почули  голос Сергія. Це була неперевершена радість, яку неможливо описати словами.Сьогодні Сергій вдома. Йому - 49. Він нарешті обійняв свою дружину, доньок та онуків, які за цей час так подорослішали: внучці вже шість, а онукові, який бачив дідуся лише немовлям, тепер три роки.Вітаємо, пане Сергію, вдома! Дякуємо за незламність! Дякуємо, що вистояли і зберегли себе! Дякуємо за захист!Слова підтримки від родини Сергія всім, хто ще чекає: «Рідненькі, бажаємо вам тільки сили, терпіння і ніколи не втрачати надії. Ми віримо, як вам тяжко, але тримайтеся разом -  коли є підтримка, стає трохи легше».