Повідомлення telegram каналу - @tanyazhartuye

***
Я хочу їхати поза обрій, поки моя свідомість розтрушується на вібрації автомобільних амортизаторів
Розсіюючи залишки світлого розуму, надії та сподівання в пітьмі африканської ночі, сповненої комарів та стурбованої напруженої тиші
Курити у вікно сигарету і видихати в бік неба, дивлячись на зірки
Сподіваючись що дим досягне їх розпеченої як саме пекло поверхні
Хоча це, звичайно, зовсім не можливо
Скоріше би доїхати до тих місць, де кругом пустеля
Лягти посеред пустелі та сховати свої долоні під теплий сипучий шар спалених сонцем пісків
І обіймати землю
Бо то мій єдиний друг, єдина постійність мого життя
Що була тут до мене і буде після
І далекі руйнівні землетруси пішли рубцями по її тілу, гнівні величезні солоні хвилі дають ляпаса прибережним скелям
Але це вже все відбувалось
Двісті тисяч сигарет тому або кілька мільйонів
Так давно, що ті сигарети можна було курити прям в літаках в тисячах метрів над земною поверхнею
У верхніх ешелонах польоту що замість світлофорів мають дощові хмари
Так себе відчуваю наче дивлюсь на годинник, в якому причаїлась зозуля, що відзвітує про завершення чергової години, але цей момент все не настає
І все в кімнаті вкрилось павутинням, що лоскоче мої пальці, довкола лише тиша та й нічого
І тільки згадую як весело було видихати дим в бік зірок, відчуваючи свою безкарність перед ними
Обмеженість свого моменту в порівнянні з цією тотальною нескінченністю
Хай навіки буде самотність
Хай навіки буде смуток
Бо завдяки ним так добре можна почути своє власне дихання
Таке ритмічне, спокійне
Що його раніше і не відчувалось
А воно завжди було
Тихо здіймались груди та й опускалися
І місяць був тому свідком
І всі ті стіни, що огорожували мене від нічної прохолоди ззовні
І вони були свідками