Вчора з сусідами святкували осіннє рівнодення☀️ - одну з важливих точок сонячного циклу, яку здавна помічали й відзначали наші предки.

Відтоді як ми переїхали сімʼєю на землю, почала більше цікавитися давніми традиціями, природними ритмами року, тим, як жили наші предки, що святкували, чому саме ці дні були для них особливими. І поступово такі свята стали для нашої родини не просто датами в календарі, а живими точками року, навколо яких хочеться збиратися разом і які хочеться передавати дітям. Багато років прспіль організовувала та проводила в поселенні ці сонячні свята.

Дуже відгукнулася колись думка про те, що традиція починається не десь далеко, вона починається з нас.

Не обов’язково чекати, поки хтось організує для нас свято, створить особливу атмосферу чи поверне в наше життя те, що ми хотіли б бачити в житті своїх дітей. Ми самі можемо зібрати навколо себе людей, накрити стіл, принести з городу та саду те, чим цього року так щедро обдарувала земля, запросити сусідів, заспівати, пограти, посміятися, обійняти одне одного.

І раптом звичайний осінній день стає подією, яку пам’ятатимуть.

Цього року нам особливо є чим ділитися- врожай видався дуже щедрим. На такі свята зазвичай кожен приходить зі своїми дарами, і в цьому є щось дуже просте й дуже справжнє: те, що виросло на твоїй землі, стає частиною спільного столу; те, що приготувала твоя родина, можна розділити з іншими; те, що маєш, не потрібно берегти лише для себе.

А ще можна просто прийти. Поговорити, посміхнутися, обійняти сусідів. Пограти з дітьми, послухати пісню, заспівати поспівати самому. Да навіть просто побути поруч.

Бо іноді для свята потрібно навіть менше, ніж ми думаємо. Потрібне лише бажання бути разом✨

І саме з таких моментів поступово народжується культура родини, культура спільноти, громади, далі - культура суспільства.

Діти не запам’ятають усі наші пояснення про традиції, особливо, коли це просто сухі речення в підручниках чи книгах. Але вони запам’ятають, що восени, коли земля віддавала свій урожай, ми з сусідами збиралися разом. Що на столі було багато всього смачного, вирощеного та зробленого власними руками. Що дорослі співали, сміялися, грали з ними і раділи зустрічі. Що у року є свої особливі дні, які ми проживали не лише очима календаря, а всім серцем☀️💛

І колись вони можуть самі захотіти запалити вогонь, накрити стіл, запросити друзів і сказати своїм дітям: «А ми так робили, коли я був маленьким».

Ось тоді традиція справді продовжується.
І так цінно вчора було почути від діток: «Ой, які ви молодці, що знову організували свято!»

У цій простій дитячій фразі для мене дуже багато. Бо це означає, що вони бачать: свято не приходить до нас готовим. Його створюють люди, створюють своїми руками, своєю присутністю, своїм бажанням бути разом.

Саме це ми також передаємо своїм дітям у спадок -не лише речі й знання, а відчуття, що життя можна наповнювати сенсом, красою, зустрічами й традиціями власноруч.

Що для радості не завжди потрібен особливий привід. І що свято - це передусім люди, які вирішили бути разом.

💫🫶

#поселення #свята #осіннєрівнодення #добросусідство