Інколи так хочеться танцювати... А ти забороняєш собі... Сідає сонце... Люди йдуть фотографуватись в гарних сукнях.. Тебе ніхто не бачить... І раптом твоя нога втрачає сором і контроль.. Лежиш на лежаку і бачиш як між пальців твоєї ноги сідає в море сонце. Бачиш, як вона незалежно від тебе пританцьовує в світлі краси.
І раптом чуєш орків - сміються напившись віскаря. І там де люди в гарному вбранні фотографуються, ловлячи в кадр сонячну доріжку в морі, воно зняло труси і намагається виср@тись на каміння. А інше тіло його знімає на айфон і гидко так по-орчому регоче. Якийсь бородатий чоловік ногою в г0л0ву збиває безтруснякового в море. Інший рашист ошелешено оглядається і задкує з телефоном у руці. Я подумки аплодую. А люди дякують бороданю. А 2 нелюди ховаючись йдуть з пляжу і вмовляють один одного, що "якби не кавказець, то вони б показали всім" (с)...
Тільки похвасталась, що нарешті стала нормально спати і от обстріл мого Києва балістикою і тими страшними Цирконами. І я читаю про мій Лівий берег, мій Універ, що постраждав від останнього обстрілу, дітей, що вимушені були жити в гуртожитку, бо влада придумала скасувати онлайн-навчання і ризикувати нашою молоддю. Не сплю, разом з киянами. Бачу те саме в Харкові і по всій Україні. Серце стискається.
Зранку як примара йду до моря - воно вміє лікувати душу.
Погода похмура, як і мій настрій, а море суворе і пінне, гатить так, що відпочиваючі бояться і підійти. В Анталії взагалі небезпечно - там через дощі і зливи почались потопи. І хвилі надто високі. А в Аланії все легше і тепліше. Тому наприкінці сезону я бронюю всіх сюди. І собі взяла переліт до Стамбулу з аеропорту Газіпаша - він ближче і не потрібно їхати 3 години.
Завтра стартує наш тур в Стамбулі. Сьогодні маю 1 вільний день на морі... І почалась злива, грім, хмари... море нервує, темнішає і прибиває хвилями..
П'ю гірку каву, а поряд нелюди святкують життя... "2 піва і текіла!... Каждаму!!"9 ранку. Десь біля Аланії...
Дощ застав на пляжі і всі помчали під накриття. Тут є бар і столи зі стільцями. Немиті разом з личинками заставили столи стаканами зі спиртним і відправляють "гонців" за добавкою. Діти в них лише для криків і наказів принести ще випивки або стільці для нових орків, що сунуть і сунуть, почувши свою мову.
Європейці майже з нічого роблять для дітей розвиваючі ігри. Наприклад один тато розставив по краю столу пусті паперові стаканчики і над центром стола розкачує маятник (зробивши його з пляшки води і шнурка). Дитина вираховує момент і перетягує стаканчик на свій край столу. Інші вболівають за неї і стоять в черзі на таку просту розвагу.
Інший тато на скотч приклеїв до стола паперові стаканчики і діти м'ячиками від тенісу намагаються потрапити в них з першого разу. Вболівають страшне ))Обнімаються і танцюють, коли комусь це вдається. А інші батьки вже налаштовують інші ігри, трішки складніші в реалізації, але теж цікаві для дітей.
Європейські бабусі обнімають онуків і танцюють з ними під дощем. Це так радісно - в обіймах бабусі танцювати під краплями. Діти заворожено повторюють бабусині рухи, зустрічаються очима з іншими і посміхаються. І я посміхаюсь їм у відповідь. І думаю про те, що наші бабусі ще краще вміють обніматися і танцювати, але через клятих нелюдів не можуть поїхати на відпочинок - надто важке стало добирання до курортів і навіть просто до літака. Надто важке, довге і небезпечне.
Орки не обіймають дітей і не танцюють з ними під дощем. Немиті одразу виховують дітей орками - без ніжності, зайвих доторків і гарних слів. Не голублять дітей, а більше сварять і обзивають. І діти ростуть злими чи затюканими власними батьками. І не вміють радіти кожній миті. Бо не мають справжньої людської радості.
Лише нелюдську - щоб іншим було боляче чи страшно.
Я дивлюсь на цю прірву світоглядів і шкодую, що наші діти в більшості не можуть поїхати на відпочинок, або якщо можуть, то відпочивають з мамами, бо батьки на війні чи не виїзні... А оркам нормально - заробили на війні ((Ходять зі своїм відображенням і не цінують ці миті.