Колись я мала змогу не цікавитись політикою..
Наприклад, не подобається мені росія - могла б не читати новин про них, не знати коли і що вони святкують, над чим ридають і т.д. Зараз я вимушена знати і аналізувати все.
У вихідні на росії вибори. І нелюди запросили можливість проголосувати без наших обстрілів. І ми ВКОТРЕ гарантували їм тихе небо. Ми завжди виконуємо свої обіцянки, а рашисти навпаки. Наша немудра влада ВКОТРЕ не торгується і не каже:- Тоді й ви гарантуйте нам без обстрілів ВСІ дні (а не лише день виборів). Покажіть, що ви не порушите свої обіцянки. Українська влада-шапіто підігрує ворогу. Розумію за яке місце тримає їх пХУтін, але нам від того не легше.
Щовечора ми лягаємо спати і бачимо в моніторах, що загроза балістики і цирконів ВИСОКА. ЗСУ розуміють, що раз зарядили, значить прилетить. Тому тривожні люди, які не витримують стільки діб обстрілів без сну, ще звечора йдуть лягати спати в метро. Це дуже не зручно, я вам скажу. Але жити на високому поверсі, коли навколо все вибухає дуже страшно. Хоча і не на високому поверсі теж, бо стіни стрибають всюди однаково.
Після операції мені не можна піднімати важкого, тому я всюди подорожую з невеличкими валізками. Вона яскрава і котиться поряд, підстрибуючи на камінчиках та полегшуючи моє життя. На неї можна ставити каву, книжку, і навіть ноги, коли довго чекаєш на транспорт. Але ввечері звук її коліс стає надто гучним і тривожним. Насправді ні гучність ні вібрації не змінюються протягом дня. Просто на вечір все затихає. Навколо нема ні людей, ні машин, ні музики.
В магазинах пусто. В ресторанах, кафе, караоке - давно не зустрінеш людей. Дуже багато виїхало, ще більше не дозволяють собі ніяких надмірностей для душі. Бізнес виживає з останніх сил. Піднімається вартість оренди, комунальних платежів, ростуть податки, душать підприємців. Постійні нальоти і бомбардування гнусні рушать не лише стіни і склади - забирають найцінніше - життя і майбутнє.
Їду пізно - останніми рейсами метро. Радію, що змінили комендантську годину і продовжили час дії метро, бо не встигла б. Приїжджаю на станцію метро Іподром після 22ї. Викликаю ліфт, щоб не тягти валізу по сходах. Піднімаюсь на 2й поверх станції. Там біля ліфту - найзатишніше. Тому там вкладаються спати родини з дітками. Ближче до виходу лежать самотні дорослі або дорослі з тваринками. Тут нереально холодно - протяги такі, що всі розуміють: після такої ночі встати і не попрощатись з хребтом буде важко. Але вибір між живим і простудженим - однозначний.
Мчусь на свій 18й поверх і стелю в коридорі, благо в мене аж 2. Матюкаюсь на нелюдів, це стало вже поганою звичкою, як і слово "Бл..ть", яке все частіше чується реакцією на новини і розповіді знайомих. Ніч жорстока. Ранок невтішний.
В мене все більше запитів на виїзд за кордон. Як тоді в 2022, коли люди тікали з однією валізою і переноскою з тваринками. Не на тиждень, а на зиму чи назавжди.
Люди маючи гроші не знають де їх пристосувати. Вкладати в наш бізнес - стрьомно, в банки - теж. Вкладати в нерухомість за кордоном надто дорого і не всі готові довіритись людям, що не знають твоєї мови, підписувати папери чужеземною, не маючи змоги проконсультуватись щодо законів, виплат, штрафів. Та й не у всіх є такі гроші.
В більшості ледь вистачає на "поїсти" - не кажу навіть про комунальні.- Таню, що є найдешевше на море? Я вже не витримую!! - цей запит останні тижні найпоширеніший. Ми обираємо тур, бронюємо. І в інші роки я б собі займалась іншими людьми і запитами. Але зараз війна.
Тому вимушена бути на зв'язку з туристами, що забронювали, бо вони пишуть і пишуть весь час:-  Таню, відміняйте, ми не їдемо, вночі поряд прильот, повилітали всі вікна, пошкодило комунікації..- Таню, можна перенести дати туру? Ми оформляємо документи на виплати. Після прильоту вже не маємо машини, балкону і однієї стіни.. Не кинеш все так - осінь..- Тань, відміняй. Я лишусь тут. Я не зможу дивитись в очі сусідам, що лишаються під обстрілами. Як це штраф 100%? Я просто передумала... - Можна змінити дати туру? Щось я обнагліла, взяла на 9 ночей.. Давайте на 5. Треба переселяти батьків з Сумської області.