Що вже казати про їх родини, які крім того, що щомиті переживають за своїх близьких на війні ще не бачаться, не можуть обійнятись, кохатись, і діти ростуть знаючи, що найголовніших в їх житті людей постійно немає поряд і вони ще й постійній небезпеці.. І батьки хоч і тримаються, але все частіше викликають швидку... Бо організм не витримує. Тому родина платить дорогу ціну за наш з вами захист. І наша "подяка" шанувати Воїнів і захистити їх. Колись бісилась страшне, коли люди казали військовим: "Ми вас туди не посилали!"Але що я можу зробити? Правда? Пам'ятаю, якось вже сиділа в маршрутці і зайшов хлопець в формі, видно що після поранення. В нього був безкоштовний проїзд, але водій бикував, а простий люд підспівував чи мовчав. А я сиділа біля водія і біля самих дверей. І так офігіла тоді, що вони напустились на цього хлопця, який пішов їх захищати і отримав поранення. Я хотіла заплатити за нього, але він не дав і вимагав "по закону". І тоді я сказала, й досі пам'ятаю:- Ви кажете "Ми вас туди не посилали", а потім йдете і ламаєте собі ногу. Це Всесвіт пояснює вам, що ви неправі. Водій і його дружбан, що сидів спереду переглянулись і замовкли. Дозволили хлопцю їхати. А потім той "друг" водія виходив і впав, забив коліно дуже. І знову вони двоє глянули на мене. А я звісно помітила, але зробила вигляд, що не бачу їх і не звертаю уваги.- Пекло покликало.. - ляпнула бабуська, що сиділа за водієм. Я не стрималась і посміхнулась їй. З вдячністю за підтримку. І з тих пір не мовчу. Бо не можна мовчати. Поїду до мами. Нарву квітів на букети для дівчат. Куплю труби для фіранок. Надивилась в інтернеті, що можна в бесідці замість карнизів купити тонкі пластикові труби для води і кріплення до них. І на них вдягати фіранки. Так буде простіше їх знімати/вішати/прати. І менше мороки та дешевше ніж карнизи. Цього року малини начіплялось на кущі як ніколи. Буде малиновий рай. І черешні вже везуть з Одеси чорні і солодкі. А раніше першу завжди їли з Мелітополя. Я хочу добрих новин. І припинення війни назавжди. І ще дуже мрію написати одну історію кохання зі щасливим продовженням. Живу цією історією останній місяць. І не знаю, але вірю і притягую лише гарний розвиток подій. Якщо дуже хочеться інколи вдається змінювати реальність. Не глобально, а в межах одного життя. Та все ж... І це інколи дає шанс.. Дякую всім, хто долучився молитвами, коли просила. Ми зробили диво. І хлопці не загинули. Але... Не можу нічого казати. Просто молюсь, щоб знайти і визволити. І щоб в них вистачило сил все це пережити. Мене запрошують відвідати військову пасіку. А поки що я куштую свіжовикачаний дикий мед з аеродрому і розумію, що це найсмачніший мед, який я пробувала. Намазую хрумкий багет маслом Рошен, зверху трішки меду і... Здається в мене проростають крильця чи німб )))Це так смачно! До речі люблю і останній час купую лише 2 масла: Рошен і Яготинське. Читала, що по Яготину нелюди лупили цього тижня постійно. І Яготинському молокозаводу дісталось дуже. Так шкода.. І так злюсь на нелюдів... А знайома, що має батьківщину на кордоні з Придністров'ям і Молдовою розповідала, що в їх глухому селі почали раптом робити широку і гарну дорогу. Там вже й люди не живуть майже. Глухі ліси, забиті села і тут - оп! Обнесли річку колючою проволокою - не можливо підійти до берега і роблять автобан. І якось стрьомно від цих новин. І згадую як перед вторгненням вже було подібне - наш лідор набудував доріг, по яких ворог безперешкодно буквально залетів вглиб країни з перших же днів/годин. Що думаєте?#Дубровська 07.06.2026 Київ