Що вже казати про їх родини, які крім того, що щомиті переживають за своїх близьких на війні ще не бачаться, не можуть обійнятись, кохатись, і діти ростуть знаючи, що найголовніших в їх житті людей постійно немає поряд і вони ще й постійній небезпеці..І батьки хоч і тримаються, але все частіше викликають швидку... Бо організм не витримує. Тому родина платить дорогу ціну за наш з вами захист.І наша "подяка" шанувати Воїнів і захистити їх.Колись бісилась страшне, коли люди казали військовим: "Ми вас туди не посилали!"Але що я можу зробити? Правда?Пам'ятаю, якось вже сиділа в маршрутці і зайшов хлопець в формі, видно що після поранення.В нього був безкоштовний проїзд, але водій бикував, а простий люд підспівував чи мовчав.А я сиділа біля водія і біля самих дверей.І так офігіла тоді, що вони напустились на цього хлопця, який пішов їх захищати і отримав поранення.Я хотіла заплатити за нього, але він не дав і вимагав "по закону".І тоді я сказала, й досі пам'ятаю:- Ви кажете "Ми вас туди не посилали", а потім йдете і ламаєте собі ногу. Це Всесвіт пояснює вам, що ви неправі.Водій і його дружбан, що сидів спереду переглянулись і замовкли.Дозволили хлопцю їхати.А потім той "друг" водія виходив і впав, забив коліно дуже.І знову вони двоє глянули на мене.А я звісно помітила, але зробила вигляд, що не бачу їх і не звертаю уваги.- Пекло покликало.. - ляпнула бабуська, що сиділа за водієм.Я не стрималась і посміхнулась їй.З вдячністю за підтримку.І з тих пір не мовчу.Бо не можна мовчати.Поїду до мами.Нарву квітів на букети для дівчат.Куплю труби для фіранок.Надивилась в інтернеті, що можна в бесідці замість карнизів купити тонкі пластикові труби для води і кріплення до них.І на них вдягати фіранки.Так буде простіше їх знімати/вішати/прати.І менше мороки та дешевше ніж карнизи.Цього року малини начіплялось на кущі як ніколи.Буде малиновий рай.І черешні вже везуть з Одеси чорні і солодкі.А раніше першу завжди їли з Мелітополя.Я хочу добрих новин.І припинення війни назавжди.І ще дуже мрію написати одну історію кохання зі щасливим продовженням.Живу цією історією останній місяць.І не знаю, але вірю і притягую лише гарний розвиток подій.Якщо дуже хочеться інколи вдається змінювати реальність.Не глобально, а в межах одного життя.Та все ж...І це інколи дає шанс..Дякую всім, хто долучився молитвами, коли просила.Ми зробили диво.І хлопці не загинули.Але...Не можу нічого казати.Просто молюсь, щоб знайти і визволити.І щоб в них вистачило сил все це пережити.Мене запрошують відвідати військову пасіку.А поки що я куштую свіжовикачаний дикий мед з аеродрому і розумію, що це найсмачніший мед, який я пробувала.Намазую хрумкий багет маслом Рошен, зверху трішки меду і...Здається в мене проростають крильця чи німб )))Це так смачно!До речі люблю і останній час купую лише 2 масла: Рошен і Яготинське.Читала, що по Яготину нелюди лупили цього тижня постійно.І Яготинському молокозаводу дісталось дуже.Так шкода.. І так злюсь на нелюдів...А знайома, що має батьківщину на кордоні з Придністров'ям і Молдовою розповідала, що в їх глухому селі почали раптом робити широку і гарну дорогу.Там вже й люди не живуть майже. Глухі ліси, забиті села і тут - оп!Обнесли річку колючою проволокою - не можливо підійти до берега і роблять автобан.І якось стрьомно від цих новин.І згадую як перед вторгненням вже було подібне - наш лідор набудував доріг, по яких ворог безперешкодно буквально залетів вглиб країни з перших же днів/годин.Що думаєте?#Дубровська 07.06.2026 Київ