Сказати чесно я не встигаю і працювати і бути задіяною в рекламному турі. ЦЕ не реально. Я заплатила великі гроші щоб подивитись готелі і не готова втрачати цей шанс, рахуючи інші тури. Я намагалась. Вперто намагалась не спати, працювати. Але це не реально. В мене немає таких сил і часу теж немає. Ми живемо в цікавих готелях і мені важливо подивитись їх, щоб знати кому рекомендувати і всі нюанси. Тому зранку я вдячна нашим організаторам, що маю цю можливість і навіть інколи дратую вас фотографіями з пляжу. Але пляж тут часто основне. Бо Бодрум дуже специфічний регіон. Він комфортніший по вологості і клімату ніж Турецьке Середземномор'я. Він має гори і багато зелені в певних регіонах, але тут досить рідко гарний вхід в море. І в більшості готелі для дорослих, ніж для сімей. Але є й сімейні. Є молодіжні. Є пенсіонерські! Є лакшері. Є надто економні, де навіть кава пахне бідністю. Мені хочеться працювати і допомагати вам отримувати від відпочинку задоволення. Але в мене надто багато запитів, що просто забирають час. Люди питають, не розуміючи, чого хочуть. Або беруть квитки і не думають про те, що найкращі гіди не сидять без роботи, в очікуванні їх рішення. Я вибачаюсь перед всіма, кому я ще не відповіла. Але я вилітаю на роботу в 7 ранку і приїжджаю в кімнату десь о 1 чи 2 ночі. І мені теж потрібно і в душ, і розкласти-скласти валізу, і підготувати одяг на наступний робочий день, і зробити фото-відео обзори готелей. І поїсти, і подзвонити найріднішим.. І випити ліки. Чи  просто сказати як я люблю, сумую, мрію... Тим, хто для мене найважливіший в світі. В пріорітеті в мене ті, хто ВЖЕ довірив свої гроші і відпочинокЇм в першу чергу я відповідаю на всі повідомлення, видаю документи, роблю страховки і т.інш. Інших я записую в синій блокнот і кажу собі не спати і працювати, але така виснажена, що вирубаюсь прямо з компом на колінах. І дівчинка, що живе зі мною прибирає той комп, укриває мене і гасить світло. А на ранок сварить і каже, щоб я себе берегла. Бо людей багато, а ми повинні триматись. Навіть якщо здається, що ми сильні і впораємось. Я прошу вас про молитви за Андрія з побратимами.5 наших воїнів замкнені в просторі де панують ворожі дрони, а наші можуть лише скидати необхідне дронами і не можуть забрати. Це так страшно розуміти, що ти не можеш врятувати своїх. Що піти їх витягати - це вірна смерть. І знати, що їх поранення надто сильні. І їм необхідна допомога. Та нема можливості.... Мріємо, щоб вони вижили. Дякую всім хто молиться і тримає. Дякую за всі свічки, за всі донати, за всі думки і дії допомоги. Все це важливо. Я тут в Бодрумі не відірвана від реальності. Звісно мені легше - в мене в доступі море. Я насолоджуюсь теплом, співом птахів, хвилями, запахами, звуками. Ми дивимось різні готелі. От в цьому гладимо кроликів, а тут смакуємо нереально крутими тістечками. А тут падаємо з ніг від втоми, а нам забороняють навіть воду взяти. А цей готель відправив до нас україночку для супроводу і заборонив їй говорити українською, причепивши мікрофон. А ці навпаки підтвердили проживання, хоча по програмі в нас був інший готель. Але там були страшні таргани і дівчатка не змогли то пережити. Тому переселяємось.. І нарешті КАЙФ!! Ось готель, де нас зустрічає власник і аж випригує з трусів, щоб показати який він крутий і успішний. А його дружина-рашистка виглядає дорого і нещасно.- Тут пахнєт баблом! - завчено каже вона. А очі не світяться, хоча вона дійсно красива, тією красою, за яку платять шалені гроші перекроюючи обличчя. Ми пишемо свої нотатки і порівнюємо готелі по вартості і якості. Обираємо який би радили своїм туристам і який би лишили ворогам. Чуємо те, що не повинні були чути і робимо висновки. Наряджаємось, щоб отримати настрій і фото. Щоб нас сприймали як найкрасивішу націю світу. Щоб показати, що ми не скорені, навіть зараз, коли в нашій країні війна. І щоб почути в більшості готелів:- Ми повинні ставитись до всіх туристів однаково, але ми чекаємо Україну! Бажаємо вам перемоги!!