Не уявляю де вона бере сили. І як все це витримує. Бо ж крім виступів повинна думати і про дитину, що в Києві ховається від обстрілів в коридорі. І про чоловіка, що воює.. І про все те, що кожна з нас проживає і не розповідає нікому. Бо що розповідати? Ті хто в Україні - і так знають.. А іноземці не зрозуміють.. І в Іри є чудовий вірш на цю тему.. Я сфотографувала переклад з екрану і поділюсь. Нажаль не засняла відео, бо просто залипла - наскільки це про нас. І чомусь цей вірш я не бачила раніше. А інші, які вона читала - знала. Дякую нашому Посольству України за теплий прийом і відчуття дому - це так важливо і тепло. Дякую дівчатам з Відня, що організували тут українську школу і роблять просто дивовижні речі. Бо коли я слухала про свята, про традиції, про театр і сенси, що вони закладають в дитячі вуста і серця - в мене мурашки бігли спиною. Як це круто, правильно, славно і доречно. Як це необхідно і надихаюче. Пишу цей текст і сльози ллються знову. Ми досить пізно повертались з цього чудового заходу. Йшли по району де дуже гарні будинки і затишне відчуття безпеки. І до нас вийшов чарівний чорний котик в ошийнику, наче вирішив привітатися. Я згадала про мого чорненького Беніто-Мурчика, що забрали у Рим... Звісно говорили і про мою Олександру. Виявилось, що дівчата мріють про її екскурсії тут. А в Анюти сьогодні день народження і вона мріяла зібрати всіх подруг і піти на екскурсію з моєю Олексою! Пишу Олександрі і кажу, що пишаюсь нею. Бо коли про тебе мріють на свята - це найвищій левел, ой, рівень! І шкода, що дівчатка не подумали забронювати цю подію завчасно. Бо моя Олександра дуже заангажована особа. І неймовірно цікава та талановита. До речі побачила сьогодні львівську гідесу, що просто вкрала слова з відео Олександри і написала їх про себе. Здивована, бо думала що гіди мають багатий словниковий запас. І не будуть красти чужі цитати. Як виявилось, то гіди найвищої категорії. А люди без знань - запросто повторюють чужі фрази, бо не вміють складати свої... Можу порадити більше читати.. Та не буду.. Мені та жінка не цікава.. Ще й прізвище бандитське )) У Відні весь день падає лапатий сніг. Похолодало. Я намагаюсь зігрітися в ліжку і постійно провалююсь в сон. Тому якщо я комусь не відповіла - дьорніть мене ще раз. Бо температура мене сьогодні вибила з колії.. А вчора день був надто насичений і багатогранний. Треба вийти купити молока і кави. Але мабуть завтра - сьогодні не маю сил. Дивно, що так.. Сварю себе, бо я тут в теплі і безпеці, а бачиш, розклеїлась.. Трішки поспамлю фотографіями. Бо ми були яскраві і прекрасні. І так - я вдягала сукню! Вчора було тепло і затишно. А сьогодні засніжило знов. До весни всього 9 днів!!! Якби ж так можна було закреслювати й дні, коли всі нелюди відправляться до кобзона... І щоб реально було геть мало днів - менше 3х тижнів! Яке це було б щастя. Донатимо на ЗСУ - це допомагає не хворіти і наближає Перемогу. Цьом#Дубровська 19.02.2026 Відень19.02.2026