А він вертається, бере мене за шию (аж боляче) і каже:- Дубровська, пообіцяй, що виживеш! Обнімаю його і чомусь плачу. І прошу щоб він вижив. Він молодший, такий гарний, ще й не жив толком. Йому потрібно вижити! І народити дітей. І побувати в усіх країнах, що намріяв колись... Йде від мене здоровенний, наче чіпляє чубом небо. В мирному житті міг би бути баскетболістом чи моделлю. Знімався б в кіно, чи ставив би рекорди. А він воює... Отримує нагороди і звання. Не бачить рідних, не має часу на особисте... І кінця-краю не видно цій війні. Та вони й не чекають край. Не вірять в домовленості. Просто роблять все, що від них залежить, щоб Україна була. Щоб ми всі були... Іноземці не розуміють, як ми живемо у війні. Чому не виїхали.. Я пояснюю, що не можна звільнити всі міста і села, щоб туди вільно зайшов окупант. Що ми живемо на своїй землі, звісно приходиться тікати, коли ворог надто близько, але поки що в наших містах ми працюємо, плануємо, кохаємо.- У вас же нема світла і тепла! - Періодично є. Тому я не сплю, коли є ці години. І можна працювати.- Це треш. Ваша влада повинна була всіх вас евакуювати. Я не люблю розмови про нашу владу. Бо не поважаю її. І мені соромно за їх вчинки і корупцію. Але й говорити про це можна дуже обережно, бо люди не захочуть нам допомагати... Та й сприйматимуть нас за ідіотів, що у війну обрали собі керманичем клоуна. Воно ж так і є, але я робила все, щоб цього не сталося... І все одно.. Соромно мені.. А не тим, хто привів це непорозуміння до керма. Жінка, до якої я ходжу на манікюр лише зараз "прокинулася". Каже плакала три дні, коли почула про Міндіча і оборудки. А до цього вірила що ця влада свята. Що рятують Україну і їм аплодує весь світ. Людей легко задурити, маючи вплив на СМІ. В більшості зовсім кепсько з критичним мисленням і прийняттям рішень, а це дуже важливо у війну. Бо інколи нема часу на роздуми і потрібно зважувати всі обставини і приймати рішення за секунди, щоб вижити і врятувати тих, хто поряд. В Ізраїлі цьому навчають. Це така базова обов'язкова опція для кожного. В нас - навпаки. Чим тупіше населення, тим легше його дурманити. Це наративи маццкви - в них ще простіше, там завжди дешевіє водка. І народу харашо. В нас п'ють менше. Але нашим заходять незламні і переможні відосики, що затьмарюють розум і логіку. Триндіти взагалі то легко - це ж не робота. Читаєш текст, написаний тими хто розумніший і виглядаєш розумним. Робиш все, щоб люди тебе не зустріли і не поспілкувались вживу, бо тоді міф про розум розсиплеться. От і все... Коли я вчилась в школі, була модна фраза:- Мовчи, виглядатимеш розумним. Гарний рецепт. Зараз просто ж технології дозволяють говорити чужі фрази і здаватися розумнішим. Чим і скористався наш президент. Акторство допомогло майже блискуче зіграти роль. І лише розумні, як той Станіславський, постійно торочили:- НЕ ВІРЮ!- Зато за світло платити менше!! - пише мені подруга з США, щоб якось добавити позитиву, коли я трішки нию, що важко жити без світла. Син подарував павербанк з яскравим ліхтариком. А я купила собі гірлянду на батарейках з летючими мишками. І так мені з ними затишно. Розумію, що потрібно купити замість батарейок акумулятори, але я ж блондинка. І не дуже в тому розбираюсь. Прийдеться гуглити... Цього добра зараз багато. Ви будете прикрашати ялинки цього року? Я раніше так любила цей ритуал і гірлянди завжди підвищували мені настрій. Але зараз повісила гірлянду на штори і вона ніжно блимає, коли є світло. А летючі мишки підсвічують мені темряву, коли світла нема. Так і живемо. Коли зовсім нема настрою, вдягаю довжелезні сапоги-ботфорти і маленьку шкіряну спідничку. Тоді в дзеркалі на мене дивиться білявка, якій хочеться танцювати, але вона стримується... пару хвилин... В вазі в мене стоять мамині троянди - нарізала різнокольорових, що й досі квітнуть, не дивлячись на дату на календарі. Я обожнюю запах троянд в хаті. І кави...