Джерело
TaeKook’s kiss🇺🇦ᴳᵒˡᵈᵉⁿ ˡᵃʸᵒᵛᵉʳ | ТеТе, ти що ревнуєш? – запитав Гук, відстороняючись трохи від нього. –...
66 Охват/переглядів
2025-08-09 17:02
Повідомлення №40731
- ТеТе, ти що ревнуєш? – запитав Гук, відстороняючись трохи від нього. – Ти ж знаєш, що окрім тебе мені ніхто не потрібен.- Нууу, ще пару днів назад ти про це не знав, а вірніше не пам’ятав, - підшучує Те.- Ти – неймовірний. Люблю тебе, мій ТеТе.І цілує Те з такою ніжністю, на яку тільки здатен, вкладаючи у цей поцілунок усі свої почуття.- І я тебе люблю мій Гукі, - шепоче у відповідь після поцілунку Те.І стискає його в своїх обіймах до хрусту кісток. А потім додає:- Знаєш, Гукі, найважче було бачити тебе таким розгубленим, ніби ти загубився у власному світі. Але я завжди вірив, що ти згадаєш. Бо наша любов сильніша за будь-яку темряву, сильніша за страх і забуття.Чонгук, слухаючи ці слова, відчував, як у ньому поволі стихає буря і розливається таке знайоме тепло і спокій, відчуття всеохоплюючого щастя. Він стискає у відповідь Техьона в своїх обіймах сильніше, наче боячись, що той зникне.- Дякую тобі, що знову закохав мене у себе, - шепоче він, дивлячись у його очі, які тепер знову стали його домом. — Я завжди кохатиму тебе, у кожному з моїх життів.Техьон нахиляється і ніжно цілує його в лоб, а потім шепоче:- І я завжди буду поруч, куди б не завело нас це життя.В палату тихо заглянув лікар, посміхнувся, побачивши їх разом, і кивнув:- Добре бачити, що ви обоє починаєте жити заново. Попереду ще багато роботи, але разом ви подолаєте все.Дні в лікарні минали швидко, але для Чонгука і Техьона кожен був наповнений сенсом і теплом. Кожна хвилина разом зміцнювала їхній зв’язок, відновлювала спогади і дарувала нові надії.Після кількох днів спільного перебування Чонгук почав поступово повертатися до повноцінного життя. Йому дозволили ходити по коридорах, відвідувати фізіотерапію і навіть виходити на короткі прогулянки до парку поруч із лікарнею. Кожна така прогулянка була святом — бо поруч був Техьон, який тримав його за руку і шепотів слова підтримки.Одного вечора, коли сонце поволі ховалося за горизонтом, вони сиділи разом біля вікна палати, дивлячись на помаранчеві відблиски неба. Техьон тихо взяв Чонгука за руку:- Знаєш, я думав, що втратив тебе, для мене це був наче кінець світу. Але тепер я знаю: найголовніше — це щоразу знаходити шлях назад. Назад один до одного.Чонгук посміхнувся, зігрітий цими словами.- Я ніколи більше не дозволю собі тебе забути, - промовив він. - Ми пережили стільки... І це зробило нас лише сильнішими.Техьон притягнув його до себе, обійняв міцно і тихо прошепотів:- Тепер попереду - тільки наше щастя. І я хочу провести з тобою кожну хвилину.Їхні погляди зустрілися і їхні очі говорили більше, ніж вони могли сказати словами. У цьому мовчазному обміні вони побачили все - любов, надію, майбутнє, яке вони будують разом.І хоча попереду на них в житті скоріше за все чекали ще виклики, Техьон і Чонгук знали одне: разом вони подолають усе.Кінець🤗Перша частина тутДруга частина тутТретя частина тут✨@taekookskissua 😀✨