А я з цікавинкою

У 1727 році в Лондоні з’явилася п’єса, яку підписали ім’ям Вільяма Шекспіра.

Проблема була лише в одному: Шекспір помер 111 років тому.

І ще дивніше — до цього про цю п’єсу ніхто нічого не знав.

Щоб з’ясувати, хто написав «Подвійну брехню», дослідники відібрали всі п’єси, точно написані одним із потенційних авторів.

Потім пропустили кожну через аналізатор тексту й визначили, скільки слів у текстах належить до яких із сотень категорій. Наприклад, скільки в кожній п’єсі займенників («я», «ти»), чи багато там слів, пов’язаних з емоціями, використано в ній переважно короткі чи довгі слова.

Коли науковці переглянули так десятки п’єс, то почали визначати лінгвістичний «підпис» кожного з авторів.

Аналіз показав, що «Подвійна брехня» не підробка. Перші три акти однозначно написав Шекспір, а останні два — очевидно, його колишній співавтор Джон Флетчер. Теобальд славився своїм суворим редагуванням, тож у тексті знайшлися сліди і його руки.

Два науковці-біхевіористи розгадали давню загадку, і для цього їм навіть не довелося читати п’єсу.

Це вам шикарна відсилка до магії слова - як у тексті зчитується стиль автора. Це і математика, і романтика водночас)