Я вперше за 5 років приїхала до мами - і мене не взнали. Ні мама, ні дідусь. Попри те, що ми по вайберу говоримо щодня. Багата буду. І знаєте що мене налякало найбільше? Не руйнація (мама живе біля Києва, і над нею вічно все збивають)А те, що в рамках цієї вулички життя наче завмерло 5 років тому. Ті ж будинки (тільки менш доглянуті). Ті ж машини (тільки більш ржаві). Ті ж люди, тільки старіші. І мене налякав оцей режим заморзки, бо я сама три роки в тому режимі жила. Забила на зовнішність, відкладала плани, все чекала "коли кінець". І лише коли діти підросли і сказали: "Ми були в гостях, а там такі кімнати красиві! А у нас - ні", ми псіханули, затіяли величезний ремонт, зробили їм кімнату принцес з двоповерховими ліжами і почали вчитися жити. І я подумала, ця тема може бути актуальна для багатьох. І тому пропоную поговорити про таке***Лекція Синдром відкладеного життя: як вийти зі стану очікування «кращого моменту» — Як формується синдром відкладеного життя, чому ми сприймаємо теперішнє як тимчасову чернетку та коли саме виникла ілюзія «щастя після...»— Анатомія когнітивної пастки: як мозок уникає реальності за допомогою ідеологічних упереджень та хибного відчуття безпеки—Чому психіка змушує нас чекати «кращих часів», ідеальних умов або «понеділка» та як перфекціонізм приховує страх справжньої зустрічі із життям— Як розірвати коло нескінченної підготовки, подолати страх втрачених можливостей (FOMO) та повернути собі право жити прямо зараз— Практичні інструменти виходу зі стану очікування — від методу «плати собі першим» до технік радикального інкременталізму для дій у недосконалих умовах Як завжди, понеділок 20:00Онлайн-участь з записом за 100 грн або просто запис за 200 грн. Картка 4441111078181025До зустрічі! Сьогодні лекція буде з нового місця)))