Спите?))Ми любимо думати, що характер — це щось «вроджене». Наче людина або народжується сміливою, спокійною чи тривожною — або ні. Понад 40 років учений Стівен Суомі досліджував макак-резусів — приматів, які мають із людьми 95% спільних генів. Він спостерігав, як у поколіннях формуються риси характеру, і побачив цікаву закономірність: виживають і процвітають у такому середовищі насамперед ті особини, які здатні адаптувати свою поведінку до потреб групи.***І от що я подумала. Ми звикли думати, що соціалізація — це "бути як всі". А якщо я не такий(-а) як всі, то нема мені місця в цьому світі.Нагадаю: в 4му класі вчителька радила показати мене психіатру з приміткою "не така як всі". Надто спокійна. А як стала проблемною як всі то всі трошки прифігіли з моїх масштабів😄 І чудила я не так як всі.І зараз до речі іноді в шось встрягаю, а гени спокою не проп'єш — пульс мій між 48 і 56 при цьому бовтається 😂Так от. Я допетрала, що "адаптувати свою поведінку до потреб групи" це не бути як всі. А розкрити таланти так, щоб стати їм у нагоді.Світ розвивали безумні генії: нетипові, часто асоціальні, закриті, жорстокі. Але вони сфокусувались не на "шо в мені не так?", а "які можливості, більші за інших, я маю завдяки тому, що зі мною щось не так?"Це і є адаптація, соціалізація і тд — не стати кимось, а зайняти своє місце.От і живіть тепер з цим 😄