Чому ми дивимось очима, а читаємо — тілом?

Ось парадокс: відео здається реалістичнішим ніж книжка, правда? Картинка, звук, рух. VR-окуляри, в кінці кінців. Але! Але саме текст запускає в мозку те, що вчені називають уявним моделюванням — повне занурення. Коли ми промовляємо щось подумки, тіло реагує так, ніби все відбувається насправді.- Уявляєте миготливі вогні — активується зорова кора. - Уявляєте дотик — прокидається сенсорна зона. - Читаєте про бігуна — ваші рухові нейрони злегка «підсмикуються».
І ще дивніше: тіло реагує навіть на суперечливі сигнали. П'єте воду, але уявляєте лимонний сік — слини виділяється більше. П'єте лимонний сік, але уявляєте воду — слини менше. Уява перемагає реальність.Чому з кіно такого нема?

Бо ми там глядачі, а не учасники. Відео пасивне за своєю природою. Якщо ж ми читаємо фразу «він пробіг вулицею», то мозок сам будує вулицю, сам вибирає темп, сам відчуває асфальт під ногами. Саме тому досвід із книжки залишається з вами надовго. Як і мої дописи)))Гарного дня!