Поділюсь особистим з вами. Переживаннями))Вчора були в церкві, у Вербну неділю. І діти побачили, як жінка грається з той-пуделем. Ще молоденький, піврочку.Малі попросили погладити — а жінка у розмові: "А ви собі такого не хочете? Є хлопчик. Братик. Жінка переїжджає, віддає. Поговоріть з моєю донькою як вийде з церкви"Ми мріяли про таку собаку пізніше. Ми обмінялись інстаграмами з власницею другої собачки.А зранку пишуть: "Хочуть його взяти наші друзі. 8-го числа візьмуть з ночівлею. Треба ще подивитися як дитина без собачки ніч проведе. Може доведеться брати собаку з собою"А ми знаєте.. Дуже віримо в знаки.У нас багато чудес траплялося, пов'язаних з вірою. І ситуація біля церкви у Вербну неділю дуже символічна.У дітей цього місяця день народження. І знаєте.. Ми вже пропонували заплатити тим, хто мав її взяти. І купити дівчинці подарунок. І возити до сестри раз в тиждень))Шанси дууууже маленькі, але я дуже вірюНе буває таких випадковостей. Це ж буквально — собачка від Бога))P.S. я вірю в такі знаки — це не просто так. Я людина з невиліковним безпліддям, яка народила двійню. Бо тіло саме запрацювало. І я в таких речах наївна, так)