Гепарди на Русі Завдяки торгівлі з Візантією та Сходом на Русь потрапили гепарди, яких тут називали пардусами. Їх цінували вище за мисливських собак через неймовірну швидкість і здатність до приручення — на відміну від левів, гепарди вміють мурчати та легко стають «домашніми». Опікувалися ними спеціальні люди — пардусники.Образ пардуса глибоко увійшов у культуру: літописи порівнювали з ним князя Святослава за його блискавичні походи, а автор «Слова о полку Ігореві» метафорично називав половців «пардужим гніздом». Ці хижаки були розкішним подарунком, яким обмінювалися князі.Епоха руських пардусів завершилася разом із самою Давньою Руссю. Після монгольської навали державні структури розпалися, а пардусники втратили можливість утримувати та дресирувати цих екзотичних котів.Згодом традиція полювання з гепардами перейшла до Золотої Орди. У дикій природі на територіях, що були пов'язані з цими державами (зокрема в Казахстані), гепарди протрималися значно довше, але остаточно вимерли лише у XX столітті.