Світогляд

П'ять років пандемії Covid-19. Які наслідки "найбільшого психологічного експерименту в історії"Минуло п’ять років від початку пандемії Covid-19, оголошеної 11 березня 2020 року. Вірус заразив понад 777 млн людей, забрав 7 млн життів безпосередньо і 15 млн опосередковано. Локдауни охопили 2,6 млрд осіб, ставши, за словами Елке ван Хооф, "найбільшим психологічним експериментом в історії". Наслідки досі відчутні, але є й позитивні уроки: прорив у вакцинах, зміни в освіті, праці та усвідомлення важливості психічного здоров’я.Вакцини на основі мРНК від Pfizer, BioNtech і Moderna розробили за дев’ять місяців, врятувавши мільйони життів. Першою щепленою стала британка Маргарет Кінан у грудні 2020-го. Технологія відкрила шлях до вакцин проти раку і кращої готовності до нових пандемій. Освіта стала гібридною, школи переосмислили свою роль, а праця — віддаленою, з новими законами про гнучкість. Психологічно пандемія навчила цінувати зв’язки з близькими та природу — третина людей у 30 країнах почуваються краще, ніж раніше.Пандемія змінила терапію — відеозв’язок дійшов до фронту в Україні, де війна після Covid-19 стала подвійним ударом. Вона підкреслила стійкість і співчуття, показавши, що солідарність може полегшити трагедію, хоч психологічні травми від ізоляції та втрат залишаються глибокими.@svitohliad — думати ширше й відчувати гостріше@ohliad — новини і погляди

Тотальна маніпуляція: як нас вилучають із реальності?Георгій Почепцовпрофесор, доктор філологічних наукПропаганда спрощує реальність, одразу відповідаючи на всі запитання, і веде масову свідомість "правильним" шляхом. Серіали, як інтелектуальний наркотик, відволікають від політики, занурюючи в штучний світ. Сильна пропаганда заміщує реальність, караючи за інакодумство, як-от "іноагентів" у Росії, традиція яких сягає ще Леніна. Держави в інформаційному світі диктують "правду", а війна — чи фізична, чи інформаційна — захоплює мізки або тіла, позбавляючи самостійності.У СРСР людина жила в "капсулі" масових ролей — від піонера до члена КПРС, де поведінку визначала політика, а не право. Сталін привчав мовчати про те, чого немає в газетах, знищивши незалежних кобзарів. Масові комунікації зручні для цензури, яку ніколи так не називають. Інформаційна війна перемагає, змінюючи картину світу в головах, як західна культура перемогла радянську.Громадяни не впливають на великі рішення — лише схвалюють чужі, боячись покарання за незгоду. Їхній світ — це дрібні вибори, як пити кефір чи ні. Інформація переповнює голови, але вона безсила, бо рішення ухвалюють інші.@svitohliad — думати ширше й відчувати гостріше@ohliad — новини і погляди

Кілька цитат із інтерв'ю з Євгеном ГлібовицькимВ 1991-му році ми отримали оболонку незалежної держави, але вся начинка, вся суть відносин радянської держави з громадянами була перенесена зі старої оболонки в нову Україну. Наші західні партнери не розуміють, що корупція була інструментом безпеки громадянина через всю тоталітарну і автократичну історію останніх 100 років. І вони не розуміють, що найкраща антикорупційна політика – це безпекова політика. Підвищення безпеки зменшує корупцію. Якщо порівнювати українців, наприклад, із жителями Старої Європи, то одна з речей, яка нас принципово відрізняє – у нас всередині шалене внутрішнє незадоволення собою. І воно спонукає до прагнення змінитися і адаптуватися до ситуації, набути нової спроможності. В Україні ми маємо дуже північноамериканську палітру. Ми маємо дві або три православні течії. Ми маємо дві католицькі течії. Ми маємо багато протестантських течій – у багатьох місцях вони будуть на другому місці за представленістю. Ми маємо автохтонних мусульман і інших мусульман, сунітів і шиїтів. Ми маємо юдеїв, різних юдеїв. ... ми є продуктом трьох імперій – Російської, Австро-Угорської і Османської. Україна є поєднанням дуже різних культур, дуже різних інгредієнтів. Ми є людьми моря, ми є людьми степу, ми є людьми лісу, ми є людьми гір. І це розмаїття дає нам можливість конфігурувати дуже різні системи.🧿 @ohliad

Панотець, що виморив цілий архіпелаг(з книги «Релігія має померти, або У кого ми повіримо після Бога»)У1834 році на архіпелаг Гамб’є висадився падре Оноре Лаваль, священник Конгрегації святих сердець Ісуса й Марії та вічного вшанування Найсвятішого таїнства вівтаря. Як представник такої поважної організації він мав твердий намір за будь-яку ціну навернути в католицизм місцеве населення, що жило в наївному незнанні Божої істини та насолоджувалося всілякими тропічними гріхами. А відтак — і збудувати якщо не град Божий, то хоча б Боже поселення.Негідні звичаї та поведінка місцевих мешканців його дуже обурили, і, охоплений бажанням спасти ці заблудлі душі, він кинувся впроваджувати європейські звичаї. Зокрема, закутувати всіх в одяг, з-під якого не було б видно жодних грішних частин, що могли б провокувати нечестиві бажання в падре, котрий дав обітницю довічного целібату.Позакутувавши всіх, священник організував тубільців до важкої примусової праці, яка, як здавна заведено в цивілізованих країнах, почалася з будівництва тюрем для тих, хто не хотів приймати істинну віру, а потім уже — інших капітальних будівель із каменю й коралів.Місцеві святилища руйнували, а на їх місці зводили церкви. Піком будівництва став собор Св. Михаїла на острові Рікітеа.У 1870 році Лаваля врешті-решт забрали, бо від перенапруження, виснаження і теплових ударів вимерло майже все населення островів. Коли французький адміністратор захотів дізнатися, чому ж запровадження світла єдиноістинної віри призвело до таких жахливих наслідків, священник відповів, що його парафіяни «просто поквапилися вирушити на небо». 🧿 @ohliad