​​Університети закриваються по всьому світу не тому, що знання втратили цінність, а тому, що народжується менше дітей.

У США з 2008 року зникли 312 коледжів, і до 2029-го кількість потенційних студентів зменшиться ще на 15%. У Південній Кореї число першокласників уперше впало нижче 300 тисяч — при тому, що виші розраховані на пів мільйона абітурієнтів щороку. 60% корейських ректорів очікують закриття щонайменше 30 університетів упродовж десятиліття. В Японії 33 виші вже закрилися, ще 29 злилися, а уряд запустив програму примусової оптимізації зі скороченням гуманітарних факультетів. У Британії понад 40% університетів прогнозують бюджетний дефіцит. Україна — в тому ж тренді: 180–220 тисяч народжень на рік проти 500 тисяч смертей.

Попит на кваліфікованих працівників зростає, але університетська модель побудована під демографічне зростання і єдиний продукт — диплом для вісімнадцятирічних. Коли їх стає менше, модель ламається незалежно від потреби в знаннях. І в Кореї, і в Японії першими закриваються провінційні виші — там, де демографічне падіння найгостріше. У Кореї коефіцієнт народжуваності — 0,80 дитини на жінку. Кількість абітурієнтів 2044 року визначена вже сьогодні. Читайтеу у коментарі: Масове закриття вишів в Україні: ректорка ХНУ ошелешила прогнозом @ohliad @svitohliad @enfol