☀️Сонце, на яке не можна дивитися прямо 💬 «Людина, яка не зіткнулася з думкою про смерть, ніколи не навчиться цінувати життя по-справжньому», — пише Ялом.Про смерть ми думаємо рідко.Не тому, що не хочемо, а тому, що не можемо довго витримувати цю думку.⠀✍🏻Ми створюємо ілюзії стабільності:працюємо понад сили,будуємо плани,віримо, що ще все встигнемо.⠀Ялом говорить про смерть як про тінь, що з’являється в нашому житті ще в дитинстві — і з того моменту вже не зникає 👣⠀Ми вчимося жити так, щоб цю тінь не помічати.⠀Але дивна річ — коли ми дозволяємо їй бути поряд, вона перестає бути такою страшною.💡У психоаналітичній мові це момент, коли всередині руйнується ілюзія всемогутності.⠀Ми перестаємо бути тими, хто вірить, що все під контролем.⠀І саме тоді піднімається інший, глибший страх.⠀📍Не страх смерті. А страх життя.⠀Бо жити — означає щось обирати.А отже — щось втрачати.Жити — означає не знати наперед.Це бути вільним. І відповідальним.⠀🪫Іноді саме тут народжується симптом.⠀Фобія, паніка, тривожність — не завжди про зовнішню загрозу.Часто — це захист від внутрішньої.⠀🔑Фобія стає способом уникнути нестерпної свободи.⠀Бо жити по-справжньому — це бути у своєму досвіді.⠀Відчувати. Обирати. Ризикувати.⠀І це близько до болю.І до радості.⠀📍І поки ця амбівалентність не витримана — психіка ховається.⠀У симптом. У напругу. У втечу.⠀Але навіть тоді — вона лишається живою.⠀Бо психіка завжди прагне зберегти нас.⠀Навіть тоді, коли ми уникаємо самого життя 🌀⠀Щоб витримати сонце, спершу треба навчитися бачити світло 🌅#психологія #психолог