Верховний Суд

​​Якщо суб’єкт господарювання не подавав певний документ для отримання ліцензії, то інформація уповноваженого органу про невидачу / непогодження такого документа не може бути підставою для анулювання ліцензії – КАС ВС Інформація уповноваженого органу про невидачу / непогодження документів, що є підставою для анулювання ліцензії суб’єкту господарювання відповідно до абз. 8 ч. 52 ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», може стосуватися лише конкретно визначених документів, які подавалися особою для отримання ліцензії.Якщо суб’єкт господарювання взагалі не подавав певного документа для отримання ліцензії, то інформація уповноваженого органу про невидачу / непогодження такого документа не може бути підставою для анулювання ліцензії відповідно до абз. 8 ч. 52 ст. 15 Закону.Про це вказав у постанові Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у справі про оскарження анулювання контролюючим органом ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним.Детальніше – https://is.gd/lZBEd5.

​​Верховний Суд вказав на необхідність документального підтвердження орендарем виконання свого обов’язку з повідомлення орендодавця про намір реалізувати право на укладення договору оренди землі на новий строкПовідомлення орендодавця про намір реалізації права на укладення договору оренди землі на новий строк відповідно до ст. 33 Закону України «Про оренду землі» повинне бути реалізовано у спосіб, який передбачав би можливість його своєчасного отримання орендодавцем, обізнаність щодо руху та стану відправлення і пред’явлення доказів на підтвердження виконання цієї операції.За умови направлення такого повідомлення засобами поштового зв’язку (рекомендованим листом) належним підтвердженням виконання орендарем такого обов’язку є: опис вкладення до рекомендованого листа, розрахункова квитанція та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення з відображенням інформації про особу отримувача.Такого висновку дійшов Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у справі за позовом ТОВ до міської ради про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки.Детальніше – https://is.gd/z2hQ4Z

​​Відповідно до положень ч. 4 ст. 32 та ст. 34 КК України погашення попередньої судимості за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 309 КК України, вказує на відсутність повторності як кваліфікуючої ознаки цього злочину – ККС ВСЗа обставинами справи засуджений відбув покарання, призначене попереднім вироком за ч. 1 ст. 309 КК України, шляхом сплати штрафу та був знятий органом з питань пробації з обліку, однак протягом року вчинив нове кримінальне правопорушення, яке кваліфіковано за ч. 2 ст. 309 КК України за кваліфікуючою ознакою «ті самі дії, вчинені протягом року після засудження за цією статтею».У касаційній скарзі прокурор просив рішення попередніх судів у частині кваліфікації дій засудженого змінити, виключити кваліфікуючу ознаку «вчинення протягом року після засудження за цією статтею» та перекваліфікувати його дії з ч. 2 ст. 309 КК України на ч. 1 цієї статті.ККС ВС, змінивши рішення судів попередніх інстанцій, зазначив, що припинення судимості анулює всі кримінально-правові та загальноправові наслідки засудження і призначення покарання. Особа, судимість якої погашено або знято, не повинна відчувати жодних негативних наслідків попередньої судимості. Врахування погашеної чи знятої судимості при вирішенні будь-яких питань, у тому числі й при характеристиці особи, суперечить самій суті інституту припинення судимості та є неприпустимим.Кваліфікуюча ознака, передбачена ч. 2 ст. 309 КК України, – «ті самі дії, вчинені протягом року після засудження за цією статтею», уособлює собою ознаки як спеціальної повторності, пов’язаної з попереднім засудженням особи, так і спеціального рецидиву кримінальних правопорушень. Відповідно до положень ч. 4 ст. 32 та ст. 34 КК України погашення попередньої судимості за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 309 КК України, вказує на відсутність зазначеної кваліфікуючої ознаки.Постанова ККС ВС від 21 серпня 2024 року у справі № 127/16102/23 (провадження № 51-1225км24) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/121204834.Із цим та іншими правовими висновками Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду – https://lpd.court.gov.ua.

​​ККС ВС залишив у силі обвинувальний вирок апеляційного суду щодо водія, який у стані алкогольного сп’яніння здійснив наїзд на блокпост, внаслідок чого загинув військовослужбовець та отримали тілесні ушкодження двоє добровольцівЗа матеріалами справи засуджений, грубо порушуючи вимоги підпунктів «б» і «д» п. 2.3, п. 12.3 ПДР, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, допустив зіткнення з легковим автомобілем, а після того – з бетонною огорожею стаціонарного блокпосту, за якою знаходилися один військовослужбовець та два добровольці, і, продовжуючи рух, здійснив на них наїзд. Внаслідок цієї ДТП військовослужбовець загинув на місці події, а добровольці отримали тілесні ушкодження середньої тяжкості.Суд першої інстанції встановив, що порушення засудженим ПДР перебуває в прямому причинному зв’язку з ДТП та її наслідками, і засудив водія за ч. 3 ст. 286-1 КК України та призначив йому покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 6 років.Апеляційний суд скасував цей вирок та ухвалив новий, яким призначив засудженому покарання за ч. 3 ст. 286-1 КК України у виді позбавлення волі на строк 9 років з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 9 років.У касаційній скарзі захисник вказав, що призначене засудженому покарання не відповідає тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та даним про особу винного внаслідок суворості. Підстав для пом’якшення засудженому покарання колегія суддів ККС ВС не вбачає. Призначене засудженому покарання в межах санкції ч. 3 ст. 286-1 КК України за обставин цієї справи відповідає меті, визначеній у ст. 50 КК України. Хоча правопорушення вчинене з необережності, але внаслідок ДТП загинула людина. Поряд із цим були враховані дані про особу винного, а саме його вік, відсутність судимостей, позитивна характеристика, наявність на утриманні малолітньої дочки, а також добровільне часткове відшкодування моральної шкоди. Взято до уваги і думку потерпілої, яка просила збільшити розмір додаткового покарання.Такий висновок зробив Касаційний кримінальний суд у складі Верховного суду, залишаючи без зміни вирок апеляційного суду.Постанова ККС ВС від 20 серпня 2024 року у справі № 686/13390/22 (провадження № 51-1258км24) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/121320975.Із цим та іншими правовими висновками Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду – https://lpd.court.gov.ua.

​​До вашої уваги – огляд актуальної судової практики КГС ВС за липень 2024 року. В огляді висвітлено низку правових позицій в окремих категоріях спорів, що належать до господарської юрисдикції. ✅ Так, у постановах у справах про банкрутство сформульовано правові висновки про:▪️зобов'язання банку, який перебуває у процедурі ліквідації та є кредитором боржника, з оплати грошової винагороди арбітражному керуючому;▪️визначення належного позивача у справах про покладення солідарної відповідальності за зобов’язаннями товариства на підставі ч. 4 ст. 50 Закону України «Про господарські товариства».✅ У постановах у справах щодо захисту прав інтелектуальної власності, а також пов’язаних з антимонопольним та конкурентним законодавством наведено висновки щодо:▪️застосування способів захисту порушеного авторського права;▪️визнання дій, зокрема, органів місцевого самоврядування антиконкурентними діями.✅ У постановах у справах щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів містяться висновки стосовно:▪️дійсності корпоративного договору, укладеного особою до моменту набуття нею статусу учасника ТОВ;▪️компетенції загальних зборів ОСББ визначати порядок сплати, перелік і розмір внесків та платежів співвласників будинку;▪️примусового відчуження корпоративних прав та акцій на користь держави в умовах воєнного стану.✅ У постановах у справах щодо земельних відносин та права власності викладено правові висновки щодо:▪️наслідків підписання учасником земельних торгів документів електронним підписом, який не є кваліфікованим;▪️відсутності підстав для встановлення на території островів меж прибережних захисних смуг.З цими та іншими правовими позиціями, висвітленими в огляді, можна ознайомитися за посиланням: https://is.gd/G8KkpV.

​​КГС ВС вказав, коли у ліквідатора / кредитора виникає право ініціювати питання про стягнення з винних осіб суми субсидіарної відповідальності та починається перебіг позовної давності до цих вимогПраво ліквідатора / кредитора подати заяву про покладення субсидіарної відповідальності виникає не раніше ніж після завершення реалізації об’єктів, включених до ліквідаційної маси банкрута, та розрахунків з кредиторами на підставі проведення такої реалізації у ліквідаційній процедурі.Передчасне звернення з вимогами про покладення субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство виключає розгляд, дослідження, оцінку та встановлення осіб, винних у правопорушенні з доведення боржника до банкрутства.Встановлення недостатності майна боржника для задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство є тією обставиною, з якою закон пов’язує початок перебігу позовної давності за вимогами про субсидіарну відповідальність у справі про банкрутство.Таких висновків дійшов Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду.Детальніше — https://is.gd/QgLIe0.

​​Пропонуємо до вашої уваги дайджест судової практики Верховного Суду щодо вирішення спорів у сфері публічних закупівель (рішення, внесені до ЄДРСР, з 2019 року по квітень 2024 року) – https://is.gd/3ZpkAh.Дайджест підготовлено з огляду на важливу роль інституту публічних закупівель у розвитку конкурентного середовища в Україні з метою правильного застосування законодавства про публічні закупівлі всіма учасниками та забезпечення ефективного і прозорого здійснення закупівель.У дайджесті зібрано ключові правові висновки ВП ВС, КАС ВС, КГС ВС та КЦС ВС, які демонструють усталені підходи ВС щодо вирішення найбільш проблемних і актуальних питань, з якими зіштовхуються учасники тендерних процедур: від планування закупівель, оголошення закупівлі, визначення основних вимог до тендерної документації, укладення договору з переможцем до оскарження рішень АМК України та висновків Держаудитслужби.Окрім того, у дайджесті зосереджено увагу на деяких питаннях щодо юрисдикції спорів, пов’язаних із проведенням публічних закупівель, а також особливостей участі прокурора в таких спорах.

​​Рецензування висновків експерта не є процесуальною дією, і складений за його результатами документ не має доказового значення, а отже не підтверджує наявності нововиявлених обставин у кримінальному провадженні – ККС ВСУ касаційній скарзі засуджений вказав про штучно створені докази у кримінальному провадженні та фальсифікацію експертиз. Вважав нововиявленою обставиною висновок експертного дослідження спеціалістів у галузі судово-медичної експертизи Національного медичного університету ім. О. Богомольця, який, на його думку, виявив недоліки у висновку експерта обласного бюро судово-медичної експертизи.Місцевий суд залишив без задоволення заяву засудженого про перегляд вироку за нововиявленими обставинами, оскільки вказаний висновок експертного дослідження спеціалістів ґрунтується на тих фактичних обставинах, які були відомі сторонам кримінального провадження при судовому розгляді справи. Згідно з матеріалами справи предметом вивчення спеціалістів Національного медичного університету ім. О. Богомольця був сам лише висновок експерта обласного бюро судово-медичної експертизи, зроблений на підставі матеріалів, до яких спеціалісти медичного університету не мали доступу. Тобто висновок спеціалістів, по суті, є рецензією висновку експерта, отриманого в межах кримінального провадження, оцінкою висновку експерта іншими спеціалістами в галузі судово-медичної експертизи, як вони про те зазначили. Колегія суддів ККС ВС вказала, що рецензування висновків експерта не є процесуально дією і складений за його результатами документ не має доказового значення. В розумінні кримінального процесуального закону рецензія не є тим засобом, який спростовує висновок експертизи, оскільки інститут рецензування висновків судових експертів – це форма внутрішньовідомчого контролю за якістю експертної роботи, а отже не підтверджує наявності нововиявлених обставин у цьому кримінальному провадженні.Такий висновок зробив Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду, залишивши без зміни ухвалу апеляційного суду.Постанова ККС ВС від 8 серпня 2024 року у справі № 708/1253/15-к (провадження № 51-3802км23) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/120948713.Із цим та іншими правовими висновками Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду – https://lpd.court.gov.ua.

​​Оскільки штраф у розмірі понад 3 тис. НМДГ визначено як одне з основних покарань у санкції ч. 1 ст. 286 КК України, особу не може бути звільнено від передбаченого нею обов’язкового додаткового покарання на підставі положень ч. 2 ст. 69 КК України – ККС ВСУ касаційній скарзі сторона обвинувачення зазначила про неправильне застосування судом закону України про кримінальну відповідальність, яке зумовило безпідставне звільнення засудженого від призначення обов’язкового додаткового покарання.ККС ВС вказав, що суд першої інстанції допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а апеляційний суд не усунув цього порушення.Так, ч. 1 ст. 286 КК України передбачено покарання за порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, у виді штрафу від 3 тис. до 5 тис. неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправних робіт на строк до 2 років, або арешту на строк до 6 місяців, або обмеження волі на строк до 3 років, із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до 3 років.Згідно з ч. 2 ст. 69 КК України на підставах, передбачених у ч. 1 цієї статті, суд може не призначати додаткового покарання, що передбачене в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу як обов'язкове, за винятком випадків призначення покарання за вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад 3 тис. неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.Оскільки штраф у розмірі понад 3 тис. неоподатковуваних мінімумів доходів громадян визначено як одне з основних покарань у санкції ч. 1 ст. 286 КК України, особу не може бути звільнено від передбаченого нею обов’язкового додаткового покарання на підставі положень ч. 2 ст. 69 зазначеного Кодексу.Такий висновок зробив Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду, скасувавши ухвалу апеляційного суду.Постанова ККС ВС від 31 липня 2024 року у справі № 185/11807/23 (провадження № 51-1754км24) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/120838433. Із цим та іншими правовими висновками Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду – https://lpd.court.gov.ua.

​​Строк проходження програми для кривдника за вчинення домашнього насильства визначається положеннями КК України – ККС ВСВироком місцевого суду особу засуджено за домашнє насильство та на підставі п. 5 ч. 1 ст. 91-1 КК України покладено на неї обов’язок пройти програму для кривдників строком 2 місяці.Згідно з положеннями ч. 3 ст. 91-1 КК України заходи, передбачені ч. 1 цієї статті, можуть застосовуватися на строк від 1 до 3 місяців і за потреби можуть бути продовжені на визначений судом строк, але не більше як на 12 місяців.Положення зазначеної статті не містять винятків щодо строків застосування конкретних заходів, передбачених ч. 1 ст. 91-1 КК України.Відповідно до ч. 10 ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» у разі порушення кримінального провадження у зв’язку з вчиненням домашнього насильства перелік заходів щодо тимчасового обмеження прав або покладення обов’язків на особу, яка підозрюється, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, пов’язаного з домашнім насильством, або визнана винною у його вчиненні, а також порядок застосування таких заходів визначаються КК України та КПК України.Таким чином, ККС ВС вважає, що за вказаних обставин провадження судом першої інстанції не було допущено неправильного застосування положень ст. 91-1 КК України.Такий висновок зробив Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду, залишаючи в силі ухвалу суду апеляційної інстанції.Постанова ККС ВС від 7 серпня 2024 року у справі № 161/17404/23 (провадження № 51-2665км24) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/120926147.Із цим та іншими правовими висновками Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду – https://lpd.court.gov.uaДетальніше – https://is.gd/reORoe.