Статистика telegram channel - @sunkissed_ukraine

«Шлях до вільного Львова лежить через вільний Київ»Він створив ідеологічно згуртовану підпільну організацію з європейською мережеюОУН була першою українською силою, яка мислила довгостроково, діяла централізовано й водночас гнучко: в Україні — підпільно, за кордоном — дипломатично і фінансово. Це робило її неконтрольованою й стійкою до репресій.Саме тому Коновалець став одним із головних ворогів більшовиків і особисто Сталіна. Його вважали “живим символом незалежницького руху”Його авторитет був безсумнівним для молоді, військових, інтелігенції. Його не можна було дискредитувати — не мав компрометуючого минулого, не співпрацював з ворогами, не був корумпований.Був поборником політичної культури: «Якщо розходимося, то працюймо так, щоб при зустрічі ми могли один одному сміло глянути в очі й подати один одному руки». У полеміці був стриманий – слів на кшталт «зрадники», «перевертні», «нахаби» і т.д. він уникав, називаючи подібну лексику «вуличною лайкою». В людях цінував порядність, чесність і розум.На відміну від частини уряду УНР, він ніколи не намагався “домовитись” з Польщею, СРСР, чи будь-ким ще. Він будував українську незалежність на фундаменті власної сили, а не на чужих обіцянках.Дехто стверджував, що наприкінці 1918-го – на початку 1919-го «Петлюра й Винниченко ніякої влади не мали, а вся влада перебувала в штабі Коновальця». І більшовики це добре знали.СРСР не міг зламати його організацію зсерединиУВО/ОУН мала сувору внутрішню дисципліну, а її кадри виховувались у глибокому ідеологічному переконанні. На нього було скоєно чимало замахів.«Всюди де він буває, він купує коробку солодощів». Вибухівку підклали в коробку цукерок. Зовні це була коробка шоколадних цукерок, розписана в українському стилі.«Якщо ворог захоче мене вбити, ніяка сила мене не охоронить»Перший пункт ухваленого 1929 року «Декалога українського націоналіста» проголошував: «Здобудеш Українську Державу, або загинеш у боротьбі за Неї». Беззаперечно, Коновалець загинув за Неї, але й збудував Її – також.Коновалець — це той, хто залишився вірним собі, коли довкола все падало. Вижив у полоні, створив військо з нічого, а згодом — і структуру, яка працювала під землею, без держави, без підтримки, проти імперій.Нам всім потрібен Коновалець ❤️🖤

Зруйновані кірхи німецьких колоністівМаючи вихідні в Одесі, я вирішив проїхати вздовж Дністра, по кордону з Молдовою, по улюбленим місцям в Одеській області. Можливо ти не знав, проте на території Одеської області збереглися численні свідчення історії німецьких колоністів, які оселилися тут на початку XIX століття. Перші німецькі переселенці прибули до України внаслідок політики Олександра І для заселення регіонів, які були відвойовані після двох воєн з Османською Імперією. Російської імперія надавала колоністам податкові пільги та землю в обмін на розвиток сільського господарства. Дуже швидко почали розростатися німецькі колонії, які вирізнялися високим рівнем організації, ефективним землеробством та розвиненою інфраструктурою. Найбільш відомими колоніями на Одещині були Зельц (Лиманське), Кандель (Рибальське), Маннгейм (Кам'янка), в яких сьогодні залишились занедбані та зруйновані залишки колись величних споруд.Одним із яскравих прикладів німецької спадщини є село Лиманське, відоме в минулому як Зельц, засноване переселенцями з Німеччини. В селі височіють руїни кафедрального собору Успіння Пресвятої Богородиці, збудованого у 1901 році в стилі неоренесанс. Цей храм, споруджений з цегли, мав дві вежі висотою майже 58 метрів і вважався одним із найбільших католицьких соборів півдня України. Його прототипом вважається собор у Зальцбурзі, Австрія.На жаль, після подій 1919 року, коли місцеві німецькі колоністи повстали проти більшовицького режиму, собор було закрито, а його вежі зруйновано. У радянські часи будівля використовувалася як клуб та кінотеатр, що призвело до поступової руйнації. Зовсім поруч, в Рибальскому також можна побачити руїни кірхи.Ще одним цікавим об'єктом на нашому шляху був костел у селі Кам’янка, який теж був зведений німецькими колоністами наприкінці XIX століття. Храм побудували у готичному стилі, з високими вікнами та масивними стінами, що надавали йому величного вигляду. Він слугував релігійним та культурним центром місцевої громади. Як і собор у Лиманському, цей костел сильно постраждав у радянські часи, а за останні 4 роки, взагалі зруйнувався та залишилися лише стіни.Фото 1-4: руїни собору Різдва Пресвятої Діви Марії (засн. 1850 р.)Фото 5-8: руїни собору Успіння Пресвятої Богородиці (засн. 1901 р.)Фото 9: територія німецького кладовища Saint Gabriels в селищі Щербанка#одеська #закинуте

Неймовірний випуск історії без міфів про Петра ДяченкаПослухайте:https://youtu.be/fglxjh36OH8?si=sR9vVi1xlX7LhxOV Дуже цікава цитата про ДенікінцівВсім нам було відомо, що на лівому березі вже нема червоних і що те, що перед нами, напевно, Денікінці. Нам і в голову не приходило, що, маючи спільного ворога — большевиків, — будемо битися з ДенІкінцями. Вже декілька днів у наказах командування нашої армії були вказівки, щоб при зустрічі з білими Москалями — поводитись по-дружньому.Зі своїм почтом пішов і я назустріч на середину мосту. З перших слів, якими обмінявся з Москалем, я вже побачив, що маю перед собою ворога, не кращого від большевиків. Я перестав розуміти московську мову, і дальша балачка велася через перекладача. Як Москалі, так і ми тримали зброю напоготові. От тобі і друзі! В дальшій балачці зажадав я, щоб московська піхота і панцерна відійшли з мосту назад на лівий берег, в іншому випадку — відкриваю вогонь.Наші мрії (мрії Симона Петлюри) про спільні дії розвіялись. До пас прибув ще один ворог.