Скільки важить одна літера?

Для когось це лише кілька міліметрів друкарської фарби, а для нас це ціла історія. Ґ, Є, І, Ї: прочитайте ці чотири букви повільно, і ви почуєте, як у них гомонить історія. Вони, наче відбитки пальців, впізнавані з першого погляду, і саме за ними наша абетка відрізняється від усіх інших. Ґ у 1933 році вилучили з правопису, ніби разом із літерою можна стерти цілий народ, і повернули лише 1990-го, коли вона, мов вигнанець після довгої розлуки, нарешті ступила на рідний поріг. Є звучить, як відкрите «так», сказане життю, І відкриває слова «історія» та «ідентичність», а Ї така неповторна, що її не сплутаєш ні з чим.

Наша мова пройшла шлях завдовжки в тисячу років і жодного разу не зламалася. Валуєвський циркуляр 1863 року проголосив, що української мови не було, немає і бути не може, а Емський указ 1876-го заборонив друкувати нею книги й навіть співати зі сцени. Імперії мали цензуру, укази та силу, а ми мали колискові. І виявилося, що колискові сильніші.

Мова не живе під склом. Вона живе в голосі: у розмові з другом, у повідомленнях, у науковій статті, у музиці. Тож говоріть українською, читайте українські книжки, не бійтеся помилятися й створюйте нею нове: науку, технології, мистецтво. Бо саме ми можемо зробити українську мовою відкриттів і майбутнього.

Ґ. Є. І. Ї. Наші літери. Наша мова. Наш генетичний код.

З Днем української писемності та мови!

💙💛

А яке українське слово ви любите найбільше? Напишіть у коментарях 👇