Бонус: По "А мій в Азові" теж знайшлось зрозуміле пояснення від Олександра Равчина.

Для тих, хто забув свій пароль від Фейсбука цитую:

В Твіттері сперечаються норм чи стрьом ця реклама Азову. Як на мій професійний погляд, це взагалі перша рекрутингова кампанія за декілька років яка не є марнуванням грошей.

Не секрет, що рекрутинг дається державі дуже погано. Пробують багато, а результат на виході дуже посередній. Одна з причин цього, те, що ці рекламні кампанії - стереотипне копіювання західних і російських рекламних кампаній, які не враховують соціально-психологічні контексти України.

Стандартна рекрутингова реклама несе повідомлення "Ти крутий, коли ти в армії". Думаю фокус-групи показують, що вона подобається респондентам і її запускають в роботу.

Нюанс в тому, що 9 з 10 чоловіків не піддають сумніву те, що "ти крутий, коли в армії". Така базова прошивка нашої культури. Але конверсію це не дає. Чому? Бо стандартна рекрутингова кампанія розглядає стандартного чоловіка як автономного суб'єкта, який самостійно ухвалює рішення. Що кричуще не відповідає дійсності.

На відміну від росіян, в Україні вища роль родини і зокрема жінок(матерів та дружин), у формуванні рішень чоловіків. Я впевнений, що кожна партнерка військового чула від родичок, щось типу "А я б свого не відпустила", що виглядає абсурдним в громадській бульбашці, але цілком відповідає світогляду "глибинного народу".

Таким чином, більшість рекламних кампаній рекрутингу були марнуванням грошей, бо вони переконували, що армія додає крутості, людей, які вже мали такі переконання, але це майже не впливало на показники реальних контрактів, бо був блокер у вигляді родини, на яку ця реклама не діяла.

І власне ця рекламна кампанія Азову, перша яку я побачив, що направлена саме на цей блокер. Радує, що в них знайшовся хтось достатньо розумний, щоб переконати керівництво змінити підхід.

Сподіваюсь, що і до решти дійде як правильному комунікувати і ми перестанемо витрачати гроші в холосту.