Акції за мир пройшли в Києві та, менш масштабно, в декількох інших містах.
З хорошого – пройшли спокійно, без перешкод.
З поганого – вийшло ледве кількадесят чоловік, не кажучі вже про тисячі, на які сподівалися організатори.

Що пішло не так?
Перше – надто багато вимог. Два десятки пунктів розпорошують увагу та створюють більше підстав для суперечок.
Хтось підтримує лише половину пунктів, хтось підтримує 19, а 20й вважає принципово неприйнятним, і так далі.
По уму вимоги мають бути максимально лаконічними і зводитися, максимум, до трьох пунктів.
В даному випадку це може бути:
1. Референдум про умови перемир'я (Донбас).
2. Виключно добровільна служба в армії та мобілізація.
3. Відкриті кордони.

Наступне – занадто високі очікування. Організатори заявляли то про 18 000 очікуваних учасників, то про 3-5 тисяч, що, при нявному рівні медійності, об'єктивно нереально. При цьому акція завлялася як "останній вирішальний шанс щось змінити", що має сенс для мобілізації прихильників, проте, за очевидної неможливості досягнення заявлених цифр – призводить лише до швидкого розчарування при зіткненні з реальністю.

Останнє – недостатня підготовка. В першу чергу – відсутність кредиту довіри.
Критично важливим для протесту є його обличчя.
Тодоров – персонаж маловідомий, до того ж, із достатньо сумнівними поглядами та минулим. Люди що його замінили, взагалі, лишаються для широкого загалу анонімними. Так, декілька військових та ветеранів, як, наприклад, Василь Гунько, підтримали протест, та цього явно замало для формування переконливого образу доброчесності.
Коли ж невідомі люди закликають на потенційно ризикові авантюри – навіть прихильники ідеї починають сумніватися.

Тим не менш, вчорашня акція досягла кількох важливих результатів.
Головний з них – демонстрація того, що в Україні можливо успішно виходити на мітинги за мир.
Друге – рівень підготовки акції показав, що за нею, імовірно, дійсно ніхто не стоїть. Навіть російські спецслужби. Звісно, ФСБ/ГРУ намагаються скористатися будь-якою нестабільністю всередині інших країн, але це стосується кожного протесту й точки розколу, навіть виборів в США – це не є приводом усе скасовувати.

Що далі?
Робота над помилками.
Організатори заявили про плани виходити до 26го жовтня (поки не ясно щодня чи по вихідним).
Це допустима стратегія, однак, важливо усвідомити, що серйозні результати потребують тривалої та ретельної підготовки.
Необхідно збавити максималізм та визнати, що 18 тисяч не збереться ні сьогодні ні через місяць й не деморалізувати людей хибними очікуваннями.
Натомість, скоротити і чіткіше окреслити вимоги, визначити достойних речників і просувати їх продовжуючи публічні заходи, створюючи провідникам і самому руху достойну репутацію та нарощуючи кістяк активу, котрий, можливо, через певний час таки зможе захопити уми та серця людей й вивести на Майдан ті необхідні тисячі.

Тільки тривалою та наполегливою працею можна прийти до великих цілей.
Чи вдасться це руху започаткованому Тодоровим – побачимо.

👉🏻

Долучитися
👉🏻

Підтримати рух