✍ Ніхто не має знати — Ліндсі Кемерон

Видавництво: @starlev🌟
Жанр: психологічний трилер
424 сторінки

Оцінка: 10/10

Здається, я знайшла ще одну авторку, за якою тепер захочу стежити 👀

✨ У центрі історії — кілька заможних родин, які, попри зовнішню дружбу, постійно змагаються між собою. Хто успішніший, чия дитина вступить до престижнішого закладу, хто має кращу професію, кращий будинок, кращі зв’язки… Одне слово, класичне «а в кого пісюн більший», тільки в дуже дорогих костюмах 😂

І все це починає сипатися після однієї вечірки. Діти кількох родин відвідують клуб, де телефони та інші гаджети категорично заборонені. Але комусь усе ж вдається пронести телефон і зробити доволі компрометуюче фото. Фото, яке потенційно може вплинути на майбутнє однієї з дівчат.

🤩 А ще тут є «УрбанМіф» — застосунок, де можна абсолютно анонімно розповісти те, про що не наважуєшся говорити вголос.

Зради, потаємні думки, дивні звички, проблеми у стосунках, страхи й усе те, що зазвичай дуже старанно ховається за фасадом благополучного життя. І поступово цей застосунок перетворюється на своєрідний терапевтичний кабінет для батьків, які зовні мають усе, а всередині далеко не такі бездоганні, як хочуть здаватися.

🧩 Мені дуже сподобалося спостерігати за тим, як дорослі намагаються контролювати ситуацію, захистити своїх дітей і водночас не втратити власне обличчя. Особливо цікаво це показано через жінок — у кожної з них є своя історія, своє минуле, свої комплекси та переконання, які багато в чому сформували їх такими, якими вони є зараз.

При цьому авторка досить детально розкриває персонажів. Ми поступово дізнаємося, що стоїть за їхньою поведінкою, які стосунки вони мали зі своїми батьками, через що пройшли і чому тепер так сильно намагаються дати власним дітям зовсім інше життя.

🤩 І це, до речі, одна з тем, яка мені тут особливо сподобалася. Бо йдеться не лише про стосунки батьків і дітей у теперішньому. Ми бачимо цілий ланцюжок: те, як виховували цих дорослих, сформувало їхні переконання й моделі поведінки, а тепер усе це неминуче впливає на їхніх власних дітей.

Ну і, звісно, тут дуже багато про соціальний статус, репутацію, очікування суспільства й оце постійне прагнення відповідати певному образу «ідеальної сім’ї». Моментами все це набуває майже комедійного вигляду: персонажі так старанно намагаються бути тими, ким вони насправді не є, що зрештою самі загоняють себе в ситуації, з яких доводиться вибиратися вже через величезну купу проблем.

Ти сидиш і думаєш: «Господи, ну цього всього можна було уникнути! Ну йомайо!» 😂

Але, власне, якби вони просто нормально поговорили одне з одним і прийняли кілька адекватних рішень, у нас не було б цієї книги.

🤩 Окремо мені сподобалося, як авторка показує тему сили й слабкості жінок у суспільстві, а також те, як сильних і самостійних жінок можуть сприймати чоловіки, які самі не почуваються достатньо впевнено.

Загалом «Ніхто не має знати» стала для мене дуже вдалим попаданням. Насичений сюжет, багато психології, сімейних таємниць, соціальних проблем і достатньо сюжетних поворотів, щоб мені було цікаво стежити за всім цим до самого кінця.

Звісно, я зараз не розповіла й половини того, що хотілося б сказати. Після кожного відгуку я ще згадую: «Ой, а треба було ж ось це додати!» Але якщо розписувати абсолютно всі свої думки, відгуки перетворяться на дисертації, а я все-таки хочу, щоб ви їх читали 😁

#відгуквідЛізи #Ніхто_не_має_знати #ВСЛ