що я б хотіла знати до прочитання «Книга гуски»@starlev 🪿 Це історія життя📖 Історія дорослішання у повоєнній Франції, але не в романтичному серці країни, а в простому селі без розкоші й часом без їжі. На цьому не має особливого акценту — й саме цим книжка привабила мене, адже на її сторінках не має смакування горя, не має жалощів до себе. В ній зображене просте життя таким, яким воно було для двох подруг. Без зайвого драматизму, без детальних описів важкого життя, без зайвої романтизації. ✍🏻 Тут не має заборонених тем. В ній відсутня певна… цензура, я б сказала: авторка не боїться осуду й називає речі своїми іменами. Неприємні, щасливі, дивні й ні, але головне: правдиві для героїнь. 👉🏻 Іце про нездорову дружбу. Стосунки, життя у повоєнний час, забавки, мрії й залежність (психологічну, красиво й тонко підкреслену) Кожен розділ розповідає історію — читач сам обирає що відчувати та як до цього ставитись. ☕️ Вона не схожа ні на що з того, що я читала. Змушує задуматись. Обговорити. Згадати наскільки важливо не втрачати себе «дитину», адже «бути дорослим» вкладе на плечі вжкий тягар й нести його без вміння мріяти важко. ✍🏻 Що для мене важливо: письменниця не намагається зробити героїнь (попри їхній вік) «етично правильними», але й не створює дешевих маніпуляцій, жалощів і виправдань. Це завжди дуже тонка межа. Тут вона витримана з розумом. На це треба мати сміливість. 📖 Проза про життя очима головної героїні. Але для мене головний герой цього роману — час. Він показує хто й чого вартий. 💭 Читали книжку? Можливо, хотіли б прочитати?