SOS

🆘 SOS: Діти✅ “Сяйлик” готовий поділитися своїми успіхами.Маленький, м’якенький і надзвичайно добрий — він уже став надійним другом дітлахів з розладами аутистичного спектру та їхніх батьків.Комунікація з оточенням — це те, без чого важко уявити життя більшості людей. Це наша потреба відчувати себе частиною соціуму.А для дитини спілкування — ще й ключова умова розвитку: мовного, інтелектуального, емоційного. У середньому діти 3–4 років ставлять до 400 питань на день — і це нормально, це їхній шлях пізнання.Але є діти, для яких ця природна дія стає складною.І завдання батьків — знайти той спосіб спілкування, який дозволить маленькій людині розвиватися максимально ефективно.Фахівці центру сенсорної інтеграції “Сяйлик” допомагають батькам дітей з РАС навчитися розуміти своїх неймовірних хлопчиків і дівчаток.Саме через ігрові вправи, у безпечній атмосфері центру, між дітьми й дорослими вибудовуються міцні місточки взаєморозуміння — ті, що залишаться з ними навіть тоді, коли фахівець не буде поруч.🙏🏻 Проєкт «Центр сенсорної інтеграції дітей з розладами аутистичного спектра (РАС)» фінансується Агентством ООН у справах біженців (УВКБ ООН) у рамках грантової програми, що впроваджується ГО «КримСОС».#SOSдіти

🆘 SOS: Діти✅ Кожного разу зібрати групу і вивезти її в безпечне місце стає все складніше. Саме ці діти і їхні батьки ще за годину до відправлення не були впевнені, що вдасться виїхати. Через постійні обстріли регіону та прицільні атаки на залізничну інфраструктуру потяги з Харківської області запізнюються на кілька годин. Але все одно вони прямують. Тож ці хлопчики і дівчатка змогли дістатися Кам’янця-Подільського, щоб провести канікули цікаво і весело, а головне — спокійно і в безпеці.Встигнути все — головне завдання, яке стояла перед цією групою. Адже канікули короткі і швидкоплинні, а придбати квитки на потрібні дати — окремий квест з «зірочкою» для організаторів. Але організаторка групи і чудова вчителька Наталія Олексіївна Раєвська вже не вперше долучається до програми “Дітям війни”, тому все вдалося вчасно і за графіком.Через брак живого спілкування з однолітками вдома час адаптації був непростим. Але поруч завжди команда проєкту: психологи, екскурсоводи, організатори — з розумінням, підтримкою і турботою.Хтось з дітей уже не вперше бере участь у програмі “Дітям війни”, а для когось Кам’янець-Подільський став справжнім відкриттям цієї осені. Але всі маленькі мандрівники відзначили, що цей час залишився для них радісним, яскравим і незабутнім.#SOSдіти

🆘 SOS: Новиниhttps://youtu.be/6JKwO-maYwo✅ Чи здивує вас той факт, що у своєму житті ви регулярно застосовуєте елементи АДК — адаптивної допоміжної комунікації? Як? Коли ви не маєте можливості щось сказати і використовуєте загальноприйняті жести. (Одразу попереджаємо: показати дулю — це не зовсім АДК 😄)Є люди, для яких альтернативні комунікації — єдина можливість спілкуватися зі світом. Методів АДК дуже багато: це і жестова мова, і картки, і піктограми, і застосунки. Саме про застосунки і зокрема програму “TippyTalk” розповіли представниці громадської організації “Говори”.Три години психологи, вчителі та фахівці з роботи з дітьми з РАС слухали про можливості, які дає цей застосунок людям з порушенням мовлення. Його можна застосовувати для дітей з розладами аутистичного спектра, для людей після інсульту, для військових з пораненнями.Звісно, кожен випадок унікальний і потребує індивідуального підходу. Не всім “TippyTalk” підійде однозначно, але спробувати варто. Дівчата розвінчали міфи, які існують щодо застосування таких методик, і на прикладах показали, як це вже працює з їхніми підопічними.Відтепер батьки чи родичі дітей з порушенням мовлення можуть звернутися до Центру сенсорної інтеграції, адже завдяки ГО “Говори” фахівці центру мають доступ до ліцензії на один рік. Маленькі підопічні вже можуть спробувати цей інструмент на заняттях.Важливо: ГО “Говори” допомагає людям з порушенням мовлення, надає безкоштовний доступ до платформи та допомагає з придбанням планшету, який буквально відкриває нові можливості.Дорослі, які самостійно можуть висловитися в магазині чи аптеці, діти, які можуть поставити сотні своїх законних запитань «Чому?», — і в результаті отримуємо суспільство, де всі почуваються безпечно і рівно.Поділіться з тими, кому це може бути важливо, громадська організація “Говори”: Інстаграм https://www.instagram.com/talk.org.ua?igsh=MTBmODU2MHZyMjBjZQ==Фейсбук: https://www.facebook.com/share/174aXRJmjg/?mibextid=wwXIfrБудь-які питання щодо роботи Центру сенсорної інтеграції “Сяйлик” за телефоном: +380504768580.🙏🏻 Проєкт «Центр сенсорної інтеграції дітей з розладами аутистичного спектра (РАС)» фінансується Агентством ООН у справах біженців (УВКБ ООН) у рамках грантової програми, що впроваджується ГО «КримСОС».#SOSновини

🆘 SOS: НовиниУ кожного(-ї) з нас може бути така людина. Подруга, яка раніше сміялася голосніше за всіх, тепер говорить пошепки. Друг, який завжди мав свою думку, тепер на кожне запитання відповідає: «Треба запитати у моєї». Ви бачите, як світло в них згасає, і серце стискається від тривоги.Щось не так, але що саме? І як допомогти, щоб не нашкодити?І найстрашніше — це відчуття безпорадності. Хочеться втрутитися, порадити, врятувати. Але проєкт «Це теж насильство» нагадує: вам не потрібно бути рятувальником(-цею). Достатньо бути другом/подругою. Достатньо стати безпечним прихистком, де людина зможе просто видихнути.Ваша обережна підтримка може стати тим, що запобігне ескалації та не дасть насильству пустити коріння. Ось як це зробити.✅ 1. Просто слухайте. Без оцінок і «розумних» порад.Забудьте про фрази «А я ж казав (-ла)!», «Чому ти це терпиш?» чи «Тобі треба просто піти». Найчастіше людина й сама все знає, але їй бракує сил та віри в себе. Ваші найцінніші слова зараз:🟢 «Я тут. Я поруч».🟢 «Я тобі вірю».🟢 «Ти не винен(-на) в тому, що відбувається».🟢 «Це не нормально, ти заслуговуєш на краще».Ці прості фрази створюють довіру і дають зрозуміти: у неї/нього є куди прийти, коли стане зовсім нестерпно.✅ 2. Ваші очі — ваш інструмент.Запобігання насильству починається з уважності. Звертайте увагу на тривожні дзвіночки: нервовий контроль під виглядом турботи, знецінюючі жарти, спроби ізолювати людину від її кола спілкування. Не звинувачуйте, а просто дайте зрозуміти, що ви це бачите: «Я помітив(-ла), що ти став(-ла) якось напружено розмовляти телефоном. У тебе все гаразд?»✅ 3. Не ставайте частиною гри.Якщо у вашій присутності партнер(-ка) вашої близької людини відпускає принизливий коментар, не мовчіть і не смійтеся. Ваша байдужість — це мовчазна згода. Спокійно змініть тему або скажіть: «Мені здається, це було не дуже доречно». Ваша реакція показує, що така поведінка не є нормою.✅ 4. Будьте світлом, а не поводирем.Ви не можете прожити життя за іншу людину. Але ви можете тримати для неї ліхтар, поки вона шукає свій шлях у темряві. Замість того щоб тягнути її за руку, просто скажіть: «Якщо тобі колись знадобиться допомога, я знаю, куди можна звернутися. Просто знай про це». Або дайте листівку з номерами чи вишліть смс-кою.Іноді, щоб запобігти великій бурі, достатньо однієї людини, яка триматиме ліхтар. Будьте цим світлом для своїх близьких.Куди звернутися по допомогу:🟢 15-47 — Урядова гаряча лінія з протидії торгівлі людьми, запобігання та протидії домашньому насильству.🟢 102 — Національна поліція України.🟢 Мобільні бригади соціально-психологічної допомоги у м. Кам’янець-Подільський: +380962141395.Цей допис підготовлено в межах співпраці UNFPA (https://www.facebook.com/UNFPA) та ГО «Асоціація Амбасадорок України» (https://www.facebook.com/AmbassadorsUA) за підтримки уряду Канади. Думки, погляди та рекомендації, викладені в цьому дописі, належать авторам(-кам) і не обов’язково відображають офіційну політику чи позицію UNFPA, ГО «Асоціація Амбасадорок України» або уряду Канади.#SOSновини

🆘 SOS: НовиниІноді допомога — це не великі події, а малі вчинки.Підказати, як користуватись телефоном. Скосити траву біля подвір’я самотньої пенсіонерки. Підставити плече тоді, коли ніхто інший не може.Саме з таких історій складається «SOS-Турбота», один з напрямків роботи нашого фонду.Наталія Логунова, Алла Київська та Аліса Калюжна представили Благодійний фонд “СОС Штаб громадянської оборони” у сесійній залі Кам’янець-Подільської міської ради у День соціального працівника.Разом із десятками кам’янчан, для яких турбота й допомога іншим стали щоденною справою, вони отримали подяки з рук секретаря міської ради Ірини Шелепницької — від імені міського голови Михайла Посітка.Наш напрям «SOS-Турбота» вже три роки підтримує кам’янчан, які потребують допомоги:забезпечує підтримку літніх людей під час звернень до лікарів;допомагає людям похилого віку опанувати гаджетову грамотність;реалізує один із наймасштабніших проєктів соціальної підтримки людей похилого віку, ВПО та багатодітних родин.Соціальні працівники нашого проєкту стали справжніми друзями для своїх підопічних. А наші перукарі подарували сотням людей нові стрижки й гарний настрій. Психологічна допомога, реабілітаційний масаж, забезпечення паліативних ліжок - те, що вже змінило життя наших бенефіціарів.Так, грамоти, подарунки й посмішки — лише раз на рік.Але за ними стоїть щоденна робота, що вимагає витримки, терпіння, а головне — любові й поваги до людей.Наші колеги — найближчі до цього напрямку роботи, і ми вдячні їм за професійність, людяність і турботу.Ми й надалі шукаємо можливості, аби продовжувати підтримку наших бенефіціарів, які за ці роки стали для нас майже рідними.#SOSновини

🆘 SOS: НовиниТема наших занять у проєкті «АРТикуляція» не змінюється. Ми знайомимося з петриківським розписом, вчимося виконувати його основний елемент — перехідний мазок — і малюємо картину. Але в кожній новій групі учасники та учасниці сприймають це по-своєму. І ніколи не вгадаєш, що побачиш на фінальних фото.Як і з попередніми групами, ми малювали… себе. У вигляді квітки (але, звісно, не всі піддалися цьому ботанічному диктату). Для когось найкраща «квітка» — це котик, а хтось чесно побачив себе гарбузом — бо ну а хто сказав, що гарбуз не може цвісти? А одна учасниця намалювала своє місце сили — картина буде для неї справжнім артефактом, візуальною опорою і підтримкою. І, зрештою, це важливіше, ніж дотриматися умов завдання.Як би там не було, вимаститися у фарбу — це завжди окремий вид задоволення. Особливо коли поруч люди, з якими можна сміятися, мовчати й розуміти одне одного без слів.Саме заради цього ми й зібралися в той теплий осінній день. А якщо хтось ще й запам’ятав щось про петриківський розпис і використав техніку у своїй роботі — це вже приємний бонус Цей допис створено в межах проєкту “АРТикуляція” проведено завдяки програмі «Єднання заради дії», яка адмініструється IREX в Україні за фінансової підтримки Державного департаменту США. Вміст є виключною відповідальністю ініціативної групи і не обов’язково відображає погляди Державного департаменту США.#SOSновини

🆘 SOS: НовиниСкільки не розповідай дітям про мету проєкту, концепцію майбутньої виставки чи метафоричні сенси обраних образів і кольорів — вони все одно зроблять так, як їм хочеться.І це чудово!Мабуть, у цьому й полягає суть арттерапії — дати напрямок тим, хто не знає, з чого почати, і не заважати тим, хто вже бачить свою роботу цілком.Так, хлопчик Данило захотів намалювати захід сонця, який бачив у 2021 році на Азовському морі.А Оксана Володимирівна, малюючи казкового жовто-блакитного птаха серед таких самих жовто-блакитних квітів, із легким сумом, але з любов’ю й ніжністю згадала довоєнні часи, коли вела гурток прикладного мистецтва.А дівчатка зосередились на сьогодні: поруч із їхніми квітами — різнокольорові долоньки друзів. Тих, що поруч. Тих, що підтримують і розуміють.Для молодших хлопців натхненням стали образи улюблених мультяшних героїв. Вони й самі не змогли пояснити, чому обрали саме їх.“Захотілося”, — абсолютно вичерпна відповідь.Дорослі й діти з Мелітополя — об’єднані спільним, важким, але безцінним досвідом.Сильні. Щирі. Творчі.Головна мета арттерапевтичного заняття «АРТ-код Петриківки» досягнута: на дві години учасники змогли розслабитися, відволіктися, об’єднатися в одній творчій хвилі.І хоча сліди саме петриківського розпису у роботах лише ледь простежуються — головне, що в кожного залишилася справжня картина на згадку про цей день, цю атмосферу і цю чудову компанію.Цей допис створено в межах проєкту “АРТикуляція” проведено завдяки програмі «Єднання заради дії», яка адмініструється IREX в Україні за фінансової підтримки Державного департаменту США. Вміст є виключною відповідальністю ініціативної групи і не обов’язково відображає погляди Державного департаменту США.#SOSновини

🆘 SOS: Діти✅ Завдяки всім, хто пройшов опитування про розлади аутистичного спектру, у нашого нового центру сенсорної інтеграції для дітей з РАС з’явилася не тільки унікальна тепла назва — “Сяйлик”. У наших маленьких підопічних тепер буде добрий друг і помічник, разом з яким буде весело навчатися, розвиватися і просто грати.Переможниці анкетування вже отримали свої призи, а ми — цінні знання про те, як сприймає тему аутизму наша громада.Нижче — цифри, які варто знати. Це не просто статистика. Це дзеркало нашого суспільства, яке показує, скільки ще можна зробити для розуміння й прийняття.• 12% опитаних взагалі не чули про існування розладів аутистичного спектра (РАС); • 21,2% опитаних помилково ототожнюють РАС із хворобою; • 35,9% не володіють інформацією про поширеність РАС; • 7,6% опитаних вважають, що діти з РАС мають відвідувати лише спеціалізовані навчальні заклади, а 10,6% не визначилися з відповіддю; • 11,7% не обізнані щодо коректної термінології стосовно людей з РАС; • 70,9% респондентів не знають, де у громаді дитина з РАС може отримати кваліфіковану допомогу.Ці результати — нагадування, що шлях до інклюзивного суспільства починається з поінформованості. Ми вдячні кожному, хто пройшов опитування і дізнався більше про розлади аутистичного спектру. Разом ми можемо зробити цей світ зручним для всіх.Якщо у вас є питання щодо роботи центру, адвокації, перенаправлення, або ви знаєте, як зробити “Сяйлика” ще кращим — звертайтеся. Він завжди радий друзям.🙏🏻 Проєкт «Центр сенсорної інтеграції дітей з розладами аутистичного спектра (РАС)» фінансується Агентством ООН у справах біженців (УВКБ ООН) у рамках грантової програми, що впроваджується ГО «КримСОС».#SOSдіти

🆘 SOS: Дітиhttps://youtu.be/9gRW_0POOjk✅ Ви навіть не уявляєте, як вам пощастило! Адже ви можете разом із хлопчиками та дівчатками з Мелітополя зазирнути в аудиторії найстарішого медичного навчального закладу Поділля — Кам’янець-Подільського медичного коледжу.Багато хто з дітей уже знайомий із Сергієм Юрковим — лікарем, викладачем і волонтером Товариства Червоного Хреста в Кам’янці-Подільському. Але, наче вперше, вони уважно слухали тренінг із надання першої домедичної допомоги. Головні правила — як не нашкодити, як реагувати в критичних ситуаціях, як не наразити себе на небезпеку — сьогодні має знати кожен українець. Діти з дорослою серйозністю й відповідальністю поставилися до відпрацювання практичних навичок. Діти війни — якими б усміхненими й відкритими до розваг вони не були, завжди готові до дії.Найцікавіше чекало на них у навчальних кабінетах акушерства, гінекології, хірургії, а також просто в коридорі: цікаві експонати — від скелета у скляній шафі до манекенів перших сільських повитух, які навчалися тут ще у 1876 році.Сергій не просто провів екскурсію — він розповів дітям про історію коледжу та його унікального музею. Справжній череп і справжній хребет — не щодня таке побачиш!Поміж серйозними розмовами діти встигли поспілкуватися зі своїми ровесниками — студентами, які вже визначилися з майбутнім фахом.Можливо, серед цих хлопчиків і дівчаток є майбутні лікарі та лікарки, чий шлях рятування людських життів розпочався саме тут, під час цієї екскурсії.Ми вдячні Сергію Юркову за підтримку учасників проєкту “Дітям війни” — за цікаву екскурсію, за уважність до кожної дитини, за небайдужість.🙏🏻 Проєкт “Дітям війни” реалізується благодійним фондом “СОС ШТАБ ГРОМАДЯНСЬКОЇ ОБОРОНИ" завдяки отриманому гранту від Фонду дитячої стійкості: розвиток спроможності та фінансування українських організацій громадянського суспільства (Children's Resilience Fund: Providing Capacity Building and Funding to Ukrainian Civil Society Organisations ) в Україні. Програма реалізується @CrownAgentsinUA та @IntegrityAction.#SOSдіти

🆘 SOS: Діти✅ Що потрібно, щоб відчути себе справжнім художником?Диплом художньої академії? Участь у виставках? Продані картини?Ми впевнені, що бути художником — це стан, спосіб сприйняття світу, уміння бачити в ньому красу. Навіть тоді, коли здається, що це неможливо.Напередодні Дня художника у соціально-культурному центрі «Подвір’я» стартував проєкт «АРТикуляція».Хлопчики й дівчатка з Мелітополя абсолютно точно мають право називатися художниками і художницями!Хтось із них малює вдома, а хтось уперше взяв пензлик просто “за компанію”.Але всі однаково сміливо взялися за полотна, перед якими навіть дорослі трохи розгубилися.Іноді ми не можемо висловити свої емоції та переживання словами. І навіть не завжди помічаємо, що всередині відбувається щось болюче.Творчість — це безпечний спосіб висловити пережите, поділитися наболілим, звернути увагу на найважливіше й найцінніше.Саме тому для дітей з Мелітополя це заняття з арттерапії було надзвичайно важливим і корисним. Вони малювали, спілкувалися, підтримували одне одного, ділилися ідеями. І в кожного вийшов свій шедевр — автопортрет на сьогодні.Неочікувано багато дітей обрали для своїх робіт чорний колір. Мабуть, саме малювання — це найкращий спосіб безпечно виплеснути напруження й перетворити його на творчість.А квіти на темному тлі — ще яскравіші, ще виразніші.Нехай у цих дітлахів усе складається якнайкраще.І той досвід війни, який їм довелося пережити, поступиться новому — яскравому і щасливому.Цей майстер-клас "АРТ-код Петриківки" в межах проєкту “АРТикуляція” проведено завдяки програмі «Єднання заради дії», яка адмініструється IREX в Україні за фінансової підтримки Державного департаменту США. Вміст є виключною відповідальністю ініціативної групи і не обов’язково відображає погляди Державного департаменту США.#SOSдіти