​​РОЗУМ ПОМИЛЯЄТЬСЯ. ДУША — НІ...

🕊 Душа не помиляється. Помиляється розум. Саме розум заводить тебе в життєвий лабіринт, де замість прямої дороги до щастя — суцільні глухі кути. Він любить «так правильно», «так безпечніше», «так прийнято». І ти йдеш, сумніваєшся, терпиш, виправдовуєш, живеш не своє життя — зате логічне 🤍🕊 Розум галасливий. Він кричить страхами, минулим досвідом, чужими очікуваннями. Він вміє переконувати, що біль — це нормально, що самотність страшніша за погані стосунки, що любов треба заслужити. І ти слухаєш. Бо так простіше, ніж зізнатися собі в правді.

🕊 А душа тиха. Вона не доводить і не пояснює. Вона стискається, коли ти поряд не з тими людьми. Вона важчає, коли ти зраджуєш себе. Вона завмирає, коли ти знову обираєш «треба», а не «хочу».«Багато хто так і не знаходить щастя не через його відсутність. А через те, що все життя слухає розум і ігнорує душу.»❗️Сухо і чесно:розум допомагає вижитидуша — жити❗️

І щастя ніколи не народжується з виживання. Воно з’являється тільки тоді, коли ти нарешті починаєш слухати себе.

🔔 СОРОКА НАТРІЩАЛА