В чому справжня причина поведінки Польщі?З'явився звіт про перший рік співіснування президента Кароля Навроцького з урядом Дональда Туска – «Рік співжиття чи конфронтації?». Якщо коротко, то:Два центри влади в Польщі, президент і прем'єр, приречені на конфлікт незалежно від того, хто їх обіймає, бо так влаштована сама система: розведений виборчий календар, різні терміни каденцій, компетенції, які накладаються одна на одну. І в цю конструкцію закладена неминучість кризи. Зовнішня політика Польщі перетворилася на те, що автори називають «кількома зовнішніми політиками одночасно». Президент тримає американський напрямок, уряд і МЗС – європейський, і кожен саміт чи візит стає приводом для боротьби за те, чия фотографія потрапить у підручники. Окрема довготривала лінія фронту – посольські призначення, найгостріше довкола посла в США, де досі сидить лише повірений у справах.Найцікавіше для України – розділ про безпеку, яка від 2022 року була в Польщі зоною надпартійного консенсусу, тепер втягнута у внутрішню війну.Символічним зривом став конфлікт довкола передачі Україні літаків – президент публічно звинуватив уряд, що його не поінформували, уряд відповів, що все проходило через належні механізми за участю Бюро нацбезпеки. Ще різкіша історія сталася в Пентагоні, де представники президентського Бюро нацбезпеки, за даними звіту, усунули польського аташе з оборони від участі в зустрічах, і Міноборони розцінило це як порушення цивільного контролю над армією. А кульмінацією стало вето Навроцького на закон, який відкривав доступ до європейського оборонного інструменту SAFE, що змусило уряд переробляти всю модель фінансування озброєнь і наново домовлятися з партнерами. Окремо тліє конфлікт довкола призначень у спецслужбах: президент заблокував офіцерські призначення на понад сто осіб, вимагаючи прямого доступу до керівників служб, тоді як уряд наполягає, що це має відбуватися в чітко визначених рамках. Тобто, в Польщі складні внутрішні дискусії, а не якась не така позиція України.А що ж ЄС думає? Спільний знаменник усіх поглядів такий: доки йдеться про саму Польщу, це її внутрішня справа, але щойно зовнішні гравці починають грати з одним центром влади проти іншого (а Вашингтон робить це свідомо, ведучи справи через президента в обхід уряду), конфлікт перестає бути суто польським.Нам треба враховувати ці внутрішні конфлікти, не дратувати навмисне (бо втратимо союзників), але й не здавати власні національні інтереси. З холодною головою чекати, коли наш найближчий союзник знайде в собі сили стати дорослішим.