Ще зовсім недавно тут, в самому центрі міста, росли дерева, які давали затишок, спокій, кисень і спів пташок. Тепер під акомпанемент корисних ідіотів, що, мовляв, десь-колись упала гілка і вбила дівчину, їх зрубали. Народ промовчав. Тепер має під вікнами гаражі і автомобільні вихлопи. НасолоджуйТЕся!.. І щось мені підказує, що в цих гаражах не стоїть Жигуль слюсаря дяді Васі, чи Москвич прибиральниці тьоті Моті. Тут зовсім інші машини, зовсім інших людей. Поцікавтеся, буде цікаво.Я приїхав у Смілу 1969 року. То було місто-парк. За величними деревами не було видно будинків, а вранці людей будили співи птахів. І що цікаво, гілки не падали і нікого не вбивали... Нас мають за дурнів, і просто глузують. Ніхто у владі не переймається нашою безпекою, тим паче від зловредних гілок. Дерева ріжуть, бо декому вони потрібні як сировина. Заодно звільняють місце під гаражі і кіоски для своїх. Згадайте, як гарно було посидіти під шикарною березою на бульварі Олексія Бобринського. Нема тепер берези. Взяла і дуже вдало для влади всохла. Думаєте випадково? Якби було так, там уже давно б росла інша. А так, лавку прибрали і чекають. Знаєте чого? Того, хто дасть більше за місце під кіоск. Така моя думка. Подивимося, чи я помилився...Олександр Вівчарик