​​🌻5 вересня 1918 року Рада Народних Комісарів більшовицької московії (РРФСР) прийняла декрет «Про червоний терор», в якому вказувалося:

«… забезпечення тилу шляхом терору є прямою необхідністю; що необхідно убезпечити Радянську Республіку від класових ворогів шляхом ізоляції їх в концентраційних таборах; що підлягають розстрілу всі особи, приналежні до білогвардійських організацій, заколотів і заворушень».

Більшовики одразу після Жовтневого перевороту 1917 року взяли курс на політичний терор.

З осені 1918 року терор набув статусу офіційної політики радянської влади, що й було закріплено декретом.

Документ легітимізував насильство як спосіб досягнення та утримання більшовиками влади.

В Україні «червоний терор»було розпочато з перших днів вторгнення більшовицьких загонів на початку 1918 року.

8 лютого 1918 року війська УНР відступили з Києва і більшовики, на чолі з командиром Михайлом Муравйовим оволоділи містом.

Тут вони влаштували криваву вакханалію.

У «Наказі №9» від 4 лютого, Муравйов революційним арміям східного фронту наказував

«безпощадно знищити всіх офіцерів, юнкерів, гайдамаків, монархістів і всіх ворогів революції».

Протягом трьох днів відбувались грабежі, обшуки, вбивства.

Жертвами «червоного терору» в Києві у січні-лютому 1918 року за різними даними стали від 2 до 5 тис. осіб. Не було такого в центрі Києва місця, де б не лежали розстріляні тіла. Однією з таких зон поховань став Маріїнський парк.



Закопували ці тіла так, щоб їх не було видно, трохи присипаючи землею. І, коли більшовиків звідси вигнали, то зберігся такий запис:

«Трупний запах два роки отруював повітря для жителів Інститутської і Олександрівської (нинішня Грушевського) вулиць.
Практично немає такого міста, де б не було цих розстрілів. Просто не скрізь збереглася інформація»,

– розповів директор Музею української революції 1917-1921 років Олександр Кучерук.

Масові, особливо жорстокі страти відбулися вночі з 22 на 23 лютого 1918 року УВАГА! — у Севастополі.

Ці події отримала назву «Вафоломіївської ночі 23 лютого».

Озвірілі матроси цілу ніч грабували та піддавали насильству або просто розстрілювали місцевих жителів. Більшу частину в’язнів місцевої тюрми також розстріляли.

Серед в’язнів були так звані «антирадянські змовники» - офіцери чорноморського флоту, представники кримськотатарського національного руху, священики, чиновники, місцева інтелігенція. Тіла вантажівками звозили на пристань, звідти баржами - в море. Там, до кожного трупа прив’язували камінь і скидали у воду.

Офіційне проголошення декрету «про червоний терор» стало реакцією більшовиків на вбивство голови Петроградської ЧК Мойсея Урицького та замах на Владіміра члєніна.

🌾

Підписатися🌾