В мене дуже погіршився стан, я лікуюсь, але розумію, що в січні десь треба на місяць поїхати на ретріт. Стрес — їжа для мс (множинного склерозу), і це правда — стрес і депресія дууууже погіршують симптоматику хвороби. Я не знаю, як це називається — просто поїхати до одних близьких друзів, а потім пожити місяць в кімнаті в інших близьких друзів за кордоном. Тому я зватиму це ретріт.Мені соромно, але я це маю зробити. Буквально, щоб вижити. Забагато втрат, забагато поганих новин. Зараз єдине, що допомагає мені відволіктись і не дати йобу — спроба допомогти другу, який відкриває книжковий, контактуючи з видавництвами. Це важко, але це правда відволікає. І дає розуміння, що я хоч якось можу бути корисна, окрім щоденних донатів.Вчора я втрималась від суїциду. Мені дуже нестерпно проживати те, що я проживаю. Мій вислів про те, що війна закінчиться, а ми — ні на мене вже не діє. Єдине, що утримує мене від того, аби не звалити кудись — тваринний, ірраціональнтй страх, що я не зможу повернутись і відсутність грошей. Але зможу. Побуду місяць в рідних друзів, і повернусь в квартиру в Одесу. Бережіть себе, будь ласка.Якщо хочете допомогти вибратись мені на ретріт — я лишу номер картки. І буду вдячна за репост. 4441114410127946І маленьких донатів не буває.