Статистика telegram channel - @skarbnyczka_istorij

🎈 Володимир Аренєв «Душниця»📚 Видавництво: АбабагаламагаІноді буває, що прочитана книга настільки зачепила й стільки думок після прочитання вирує в голові, що важко підібрати правильні слова, щоб викласти їх усі у відгуку. А коли ще й залишається певний простір для самостійного трактування деяких моментів, усе стократно ускладнюється, бо немає певності, що певні асоціації й паралелі не сама собі надумала. Словом, ось це саме такий випадок 🫠…Це підліткова фантастична повість, що розвивається в альтернативній версії сучасної України з дещо видозміненими історією, культурою та релігією. Найрадикальнішою відмінністю є погляди на смерть і посмертя: душі померлих поміщають на зберігання у повітряні кульки 😳.Такий звичай має релігійний підтекст та постав з начебто благих намірів з турботою про померлих родичів. З кульками розмовляють, ходять на прогулянки, беруть з собою на важливі сімейні події. Догляд за ними став трендом та ознакою статусу родини, а ще догматизованою бюрократичною процедурою. Душниця, власне, це велетенська вежа-сховище, куди родичі віддають повітряні кульки з душами померлих на вічне зберігання опісля суспільно прийнятного терміну самостійного догляду.Усі аспекти, пов'язані з цим звичаєм, не просто дивують. Вони шокують, насторожують, лякають. Уявити тільки цей моторошний момент, коли кулька з душею починає рухатися сама по собі, та ще й звуки якісь видавати чи навіть розмовляти 😱. Про те, як може почуватися позбавлена тіла душа, замкнена в кульці, я навіть уявляти не хочу… Щодо сюжету, то тут головним героєм є Сашко — звичайний школяр зі звичайними життям учня середньої школи. Але коли помирає його дідусь — культурний діяч з неоднозначним минулим, — світ хлопця поволі починає перевертатись. Мовчазна душа у кульці та повільне відкриття правди про дідуся змушують замислитись про те, що раніше й на згадку не спадало.Що стоїть за цим сюжетом? Я побачила невміння/небажання відпускати минуле/померлих, уникнення прийняття болю втрати, категоричне неприйняття суспільством альтернативної точки зору, нав'язування вірувань і поглядів, позбавлення права вибору, бізнес на смерті. А ще боротьбу за незалежність та справедливість, повернення до своїх коренів, до своєї ідентичності, свободу бути собою, цінність людини як особистості, а не речі, баланс між відчуттям провини та відповідальністю, питання вибору, дружбу, дорослішання…Оформлення книги та ілюстрації — то окрема ❤️. Самі погляньте 🥰. Цікаво буде тепер прочитати «Пана Малодоброго» — той самий світ, мінус кілька століть.

Відкриваємо допоміжну банку для «Вампірів» на Харківщині!Ми долучаємося до ініціативи «Книголють» та фонду «Повернись живим», аби зібрати кошти для бійців 116 ОМБр. Зараз хлопці тримають оборону на Куп’янському напрямку, одній із найгарячіших точок фронту.«Вампіри» — це надійна логістика в темну пору доби, саме вони забезпечують доставку провізії до позицій наших захисників.🔥 Потреби: 5 дронів «Вампір» та 5 систем дистанційного керування дронами R2D2🔥 Загальна мета: 2 000 000 грн🔥 Наша мета: 30 000 грн🪙Посилання на банку: https://send.monobank.ua/jar/86mdGpEhAx⬇️ПРИЗИ ЗА ДОНАТИ⬇️⭐️За найбільший донат:🔹Журнал Empire (03.2026), присвячений 25-річчю кінотрилогії⭐️За донат, кратний 200 грн:🔹Комплект ілюстрованого "Володаря Перснів" (з автографами перекладачок К. Міхаліциної та О. О'Лір)⭐️За донат, кратний 100 грн:🔹Бюст Дж. Р. Р. Толкіна від каналу "Вайби Середзем'я" (3D-друк)🔹"Кулінарна книга Володаря Перснів. Неофіційне ілюстроване видання" від в-ва MAL'OPUS⭐️За донат, кратний 50 грн:🔹 Інтерактивна книга "Дж. Р. Р. Толкін: пізнай письменника і виконай 21 завдання" (польською)🔹Пазл з артом Теда Несміта (1000 елементів)❗️ Для участі в розіграші, будь ласка, обов’язково додайте свої контактні дані у поле «коментар» (ваш нікнейм та відповідну соцмережу)Цього разу у нас аж шість призів для ваших донатів та колекцій (кожен лот є окремим призом, але трилогія неподільна)! Будемо безмежно вдячні за ваші поширення!Будьмо надійним тилом разом! 👨‍🎓

📚 Пам’ятати чи забути? Як ми згадуємо власне й історичне минулеЗапрошуємо на презентацію повісті Володимира Аренєва «Душниця» — історії про пам’ять, втрату, дорослішання та голоси минулого, які інколи неможливо заглушити.🗓 28 травня🕖 19:00📍 КнигоЛенд Київ, вул. Жилянська, 5/60Учасники події:✨ Володимир Аренєв — письменник✨ Олександр Продан — художник-ілюстратор✨ Анна Полегенько — модераторка, букблогеркаСашко — звичайний школяр у дуже незвичайному світі. Тут душі померлих поміщають у повітряні кульки, а дехто навіть здатен чути їхні голоси. Його дід — відомий поет і колишній учасник спротиву, який був змушений тікати з рідного півострова. Попереду в Сашка — непростий навчальний рік, де доведеться вчитися не лише у школі, а й розуміти пам’ять, страх, втрату та самого себе.«Душниця» — нова версія повісті Володимира Аренєва та повернення до світу «Пана малодоброго». Книжка була відзначена «Рейтингом критика» у 2014 році, а того ж року на фестивалі «Єврокон» в Ірландії Володимир Аренєв отримав звання найкращого автора фантастики для підлітків, а Олександр Продан — найкращого художника-ілюстратора.🤍 Реєстрація: https://forms.gle/v5cf7HgrLW4yjUDx9

Срібні монети це дорого, а прості значки у 60-х міг дозволити собі кожен гобіт хіппі.Іронічні значки в той час були досить популярні і у цій колекції багато жартів на політичні теми.Hobbits of the world unite! — Гобіти всього світу — об'єднуйтесь! (без коментарів)Support your local HOBBIT — Підтримай свого місцевого гобіта! (зазвичай просять підтримати місцевий бізнес)Gandalf for PRESIDENT — Ґандалфа в президенти! ✌️Frodo Lives — Фродо живий! (але це не точно)Come to Middle Earth! — Завітайте в Середзем'я! (залюбки!) ⛵️Frodo Gave His Finger For You — Фродо віддав за тебе свій палець. (Awww 🥹) Але це жарт з подвійним дном. Є фраза "віддати палець щоб врятувати руку" (тобто пожертвувати чимось), а є "To give a finger" — тобто "показати середній палець".J.R.R. Tolkien is Hobbit Forming — Дж. Р. Р. Толкін формує гобітів (🤯 шо?) Ще одна гра слів: "habit forming" (те, що формує звичку) зазвичай говорять про нікотин та інші залежності. Тут "habit" замінили на "hobbit", вийшло "гобітоформувальний".Help feed my HOBBIT — Допоможіть прогодувати мого гобіта. Обігрується один з тогочасних мемів, щодо образу голодного художника: "Help feed my hobby", або людину, що в скрутному становищі збирає на їжу своєму улюбленцю (а, як ми пам'ятаємо, прогодувати гоббіта не так просто).Admit Middle Earth To The U.N. — Дайте місце Середзем'ю в ООН (мабуть тоді вважалося що це впливова організація 🤷‍♂️)Sauron is Alive in Argentina — Саурон живий і в Аргентині (там переховувалися нацистські злочинці 😈).??? — L S A V (ельфійськими літерами). Пишуть що скоріш за все хотіли написати LSAR — ЕлессарЄ ще парочка, але там по-ельфійськи, не можу прочитати 😅

«Тут вам не півострів, тут дбають про душу».Володимир Аренєв «Душниця», 2010 (видання 2026)Читав цю книжку довше, ніж збирався (ні про що не шкодую). Я взагалі люблю, коли автор тонко відчуває межу недосказаності, має сміливість не розжовувати. Аренєв у цьому віртуоз. А ще, у дитинстві я дуже любив кричати у повітряну кульку, мене заворожував цей звук…📖 Нам подається підлітковий пригодницький роман про школярів, де легко впізнати себе. Друзі й вороги, закоханість, старшаки-гопники, конфлікт поколінь і особливі стосунки з дідом. Але все це — у криводзеркальному відображенні нашого світу. Два основних викривлення: альтернативна історія «півострова» і ставлення до смерті.🎈Справа в тому, що у світі «Душниці» душам померлих не дають вільно вештатись світами — їх поміщають у повітряні кульки, їх носять з собою якийсь час, а далі кулька може потрапити до тієї самої душниці — резервації душ. Чи бажаний це варіант? Чи всі у це вірять? Тут і починається сюжет. І от, голоси, які доносяться з кульок — це, звісно, ще той прикол. Почитайте.❓Відтак, починаються такі рефлексії, які мені були цікаві як у підлітковому віці, так і зараз. Передусім, звісно, тема смерті й вічний людський заміс про те, що власне смерть підсвічує життя людини більше, ніж саме життя. Тема викликів, страху, боротьби і життя в усвідомленій тихій опозиції. Ну і взагалі, тут можна довго думати про час, про вчасне і невчасне...🤔🤬 Повість потужна настільки, що я думатиму ще довго. Дуже #раджу_почитати всім і дати своїм підліткам. Нам дуже потрібен народний підлітковий серіал по цій книзі, це ж просто ідеально! Дякую авторові і Олександрові Продану за розкішні ілюстрації. Неймовірно, неповторно і дивовижно. Вав!🎈

І ще одна цитата з "Душниці":Від метро йшли пішки. Усі тролейбуси й маршрутки вовтузилися в потоці автівок, наче риби на нересті; двері насилу відчинялися й лунко гупали, зачиняючись.Вершечок душниці побачили звіддалік: вона розтинала небо навпіл, височіла над павутинням чорного верховіття і дротів-душоловів. Вростала в побляклу твердінь, як ікло, як гігантський сталагміт.У Парку пам’яті годі було протовпитися. Підмерзлий гравій порипував під сотнями ніг, у динаміках за живоплотом співали піднесені голоси. Слів Сашко розібрати не міг; щось релігійне.Вони піднялися на вершечок пагорба, до підмурівка душниці. Найближчий вхід був перекритий, затягнутий риштуванням. Сашко знав, що це нормально: душницю постійно ремонтували, додавали нові поверхи, розширювали давніші. Він пам’ятав картинку з підручника, на якій башта була заввишки зі звичний храм. Тепер її закручена свічка височіла над столицею — над річкою, над каштанами, над пагорбами, — найвища точка міста, його символ, його гордість. Його пам’ять.

Рання версія "Душниці" не була прив’язана до конкретного міста, країни чи часу. Нинішня вже вписана у єдиний великий всесвіт із «Паном малодобрим», оповіданням «Три руді глеки», повістю «Ніч чорних гусей» та низкою текстів, які ще в розробці чи пишуться. Як і в «Пані малодоброму», в «Душниці» є словник, окремі розділи якого більше розповідають про цей всесвіт із альтернативною історією й лишають ниточки до наступних (уже написаних й лише тільки придуманих) історій. Благовісники — чотири Євангелісти, себто Іван, Лука, Матвій і Марк. Четверо з учнів Спасителя, які були на Кальварії свідками Його колесування, а також подальших, усім добре відомих подій.Із чотирьох Благовісників лише Іван помер власною смертю. Досі ходять чутки про міх із його душею, який переховують у потаємному гірському монастирі.Після того як Ремігій Сліпий проголосив початок Великого Пошуку, звістки про душоміхи Благовісників надходили із найрізноманітніших куточків Землі. Жоден, однак, не був підтверджений і задокументований.

ПЕРЕДПРОДАЖ з автографами + розігрування призів!Друзі! Нарешті відкриваємо передпродаж на оновлену версію повісті Володимира Аренєва «Душниця». Два десятки чарівних ілюстрацій Олександра Продана. Розкішний панорамний форзац із панорамою альтернативного Києва і кольоровий зріз. Також «Душниця» входить до шкільної програми з української літератури, але буде цікава й дорослим.✍️У вас є унікальна можливість передзамовити книжку із АВТОГРАФАМИ автора і художника. 🔥Серед усіх, хто зробить передзамовлення, ми розіграємо: ✨п’ять постерів формату А3 із панорамою альтернативного Києва; ✨три комплекти «Заклятий скарб» + «Заклятий меч» від Володимира Аренєва.  Анотація:Сашко — звичайний школяр у незвичайному світі. Тут душі померлих поміщають у повітряні кульки, і дехто може навіть чути голоси тих душ. А ще Сашків дід — відомий поет, в минулому — учасник спротиву, який зрештою мусив тікати з рідного півострова. Попереду в Сашка непростий навчальний рік — і вчитися доведеться не тільки у школі…Перед вами нова версія повісті Володимира Аренєва — а водночас повернення до світу «Пана малодоброго». Книжка була відзначена «Рейтингом критика» у 2014-му році. Того ж року на загальноєвропейському фестивалі «Єврокон» у Ірландії Володимир Аренєв був визнаний найкращим автором фантастики для підлітків, а Олександр Продан — найкращим художником-ілюстратором.Це завершена історія у всесвіті «Пана малодоброго». Саме з неї можна починати знайомство із цим всесвітом. 

Девід Фостер Воллес сказав це більше 20 років тому, зараз це звучить ще актуальніше: «Читання вимагає того, щоб сидіти наодинці в тихій кімнаті. І в мене є друзі, розумні друзі, які не люблять читати, бо відчувають… це навіть не просто нудьга. Є певний майже страх, який з’являється, думаю, саме через необхідність бути на самоті й у тиші.Це видно, коли заходиш у більшість публічних просторів у США — там більше не тихо. Усюди вмикають музику. З неї легко глузувати, бо зазвичай вона жахлива, але сам факт показовий: ми більше не хочемо тиші. Ніколи.І мені здається — я, можливо, не зможу це раціонально захистити, але це якось пов’язано з тим, що коли ти відчуваєш, ніби сенс твого життя в тому, щоб задовольняти себе, щось постійно отримувати, безперервно рухатися, то інша частина тебе — та сама, що майже голодна до тиші, до спокою, до можливості думати про одну й ту саму річ пів години, а не тридцять секунд — вона зовсім не живиться.І тоді це проявляється в тілі — як певна тривога, страх десь тут усередині. Я не знаю, чи це звучить логічно, але мені здається, це правда: у США культура з кожним роком стає дедалі більш ворожою.Я не маю на увазі «ворожою» як агресивною чи злою — просто стає дедалі важче попросити людей почитати або подивитися на витвір мистецтва годину, або послухати складний музичний твір, який потребує зусилля для розуміння.Причин багато, але особливо зараз, у культурі комп’ютерів та інтернету, все відбувається надто швидко. І чим швидше все рухається, тим більше ми годуємо ту частину себе, що потребує постійного стимулу, і тим менше — ту, яка любить тишу, яка може жити в тиші, без будь-якої стимуляції». in book we trust

Тому до «Заклятого меча» я спочатку поставилась скептично, бо думала, що тут буде та ж ситуація. Але мене приємно розчарували 🤣. Оскільки першу книгу «Заклятий скарб» я не читала, розповідаю сюжет так:У наш час студентка-журналістка приїжджає до бабусі, яка охороняє стародавній курган, а та розповідає їй одну історію з їхнього роду.У X столітті онук могутнього Снерріра Ватра Сноррі Каламар бере меч Крик давнього короля Олафа Месника, щоб помститися за загибель батька. Він мститься Ейнарові Бурому Іклу за батька — він убиває усю його сім'ю і слуг, а також випадково старшого брата. Але на диво воїна виникає ще більша проблема: зазвичай душі загиблих потрапляють до Вальхалли або до Пана полеглих. Але душі ворогів Сноррі заточились у той самий меч, яким він їх убив. І єдиною мотивацією героя є звільнення старшого брата, а також те, що він чує крики поневолених. Разом із порадами Перевізника та напарницею Уляною Іржавогорлою Сноррі вирушає до Пані Брамниці, у якої є те, що допоможе звільнити душі.Як ви здогадались, сюжет побудований у формі пригод, що стаються із героями. Завдяки коротким розділам читання було легким — це якраз те, до потрібно у підлітковій книзі. Як ви бачите на фото видання містить чимало крутих ілюстрацій, що заглиблює в атмосферу міфічного Середньовіччя ще більше.Та найбільше мене вразила ідея твору. Як виявилось, я помилилась із висновком😅. Спочатку я думала, що заковикою є прощення самого себе, відмова від жорстокості, прийняття того, що у тебе не має ворогів (так як в аніме «Сага про Вінланд», але у спрощеній формі). І так-то я вгадала, проте повість має ще простіший сенс: це історія про родину. Про те, що ніколи не пізно пробачити. Навіть якщо та людина каже, що ненавидить тебе. Навіть якщо вона мертва. Не пізно визнати свої помилки, поспішні рішення. Рішення, про які шкодуєш. І ключем цієї істини була Уляна, а не Сноррі. Саме вона звільнила душі з меча, бо вона зуміла пробачити. Адже виявилось, що там було набагато більше тих, хто колись був її сім'єю і завдав болю. Насправді ж Уляна як у героїня із сучасності також дорожила своєю сім'єю, але різні погляди розділили їх у потойбіччя.Чи точніше у меч.. Це дуже сильна історія про найважливіше і відданість тому, що вважаєш найважливішим.Плюси:поліграфічне оформлення;авторська мова;захопливий сюжет;неочікуваний фінал.Мінуси:розкриття Уляни лише на самому кінці твору;не до кінця висвітлена любовна лінія.Це чудова історія у сеттингу Середньовіччя із неочікуваними сюжетними поворотами, але без надмірної жорстокості як у young adult. А також зі зворушливими моментами та ідеями, яких не чекаєш у такому виданні. Я справді неочікувала такої глибини сюжету. Рекомендую шанувальникам сеттингу Середніх віків, а також першу книгу Володимира Аренєва «Заклятий скарб».9/10