🪖 «Який би ти атеїст не був, як воно летить або десь прилітає поряд, то хочеш‐не‐хочеш, ти і молишся, і просиш, і хрестишся!» Так каже 31‐річний Дмитро Ніконов, який понад півтора року очолює 157‐й батальйон Черкаської ТрО. Він переїхав у Черкаси, щоб почати тут життя з чистого аркуша. Але війна втрутилася в ці плани уже через півтора місяця. Пригадує: у перший день вторгнення шукав, де в Черкасах видають автомати, а вже незабаром виконував завдання зі своїм батальйоном на Курахівському, Сіверському, Запорізькому, Покровському та інших напрямках. Ми заїхали на Покровськ, і нам прилітає завдання займати рубежі оборони. І, на жаль, одразу несемо втрати: в перший же день це четверо «200» і четверо «300». Саме Покровський напрямок згадує, як найтяжчий. Там Дмитро самотужки здійснив евакуацію своїх бійців і врятував їм життя. Каже, після цього «колектив став колективом».▶️ Про перші бої й страх на війні, про росіян, які йдуть вбивати українців, щоб заплатити за операцію матері, про найскладніший момент особисто для себе та про багато іншого Ніконов розповів у новому матеріалі на сайті «18000»📲 Надіслати новину 👉 Підписуйся на "18000": новини, розслідування, події Черкас