2/2 Емілія була здивована, але не злякалася. Вона взяла скриньку в руки і почала крутити ручку, але музика не переставала грати. Вона відставила її на стіл і лягла спати.Наступного дня музика не грала. Емілія знову спробувала відкрити скриньку, але вона була зачинена. Вона була розчарована, але не відмовилася від надії. Кожну ніч вона прокидалася від тієї самої мелодії, але не могла зрозуміти, як це можливо.Одного разу вона розповіла цю історію своєму старому другу, який був експертом з антикваріату. Він послухав її і сказав: "Я знаю, що це. Ця музична скринька належала одній молодій дівчині, яка грала на ній кожен вечір. Але вона померла молодою. Кажуть, що її душа живе в цій скриньці, і вона грає свою улюблену мелодію".Емілія не повірила в це. Але з того дня вона завжди клала скриньку біля ліжка, і кожну ніч вона слухала ту прекрасну і сумну мелодію, яка, можливо, була останньою мелодією тієї дівчини.Ця історія є нагадуванням про те, що деякі речі мають свою власну історію, і вони можуть зберігати спогади про минуле.