​​Шматочками листви малюю небо,Малюю мрії в своє майбуття.Чому за все у цім житті боротись треба?Чому нічого не дається просто так?А ще як порівняєш свої кроки,У когось більше, легше все життя...А в тебе на землі одні лиш стони...З кривих дзеркал здається все не так...Не так... Як планувалось і хотілось.Не пелюстки троянд тут на шляху,І помінять, би щось... Та не зумілось...І часто виривається «чому»...?А потім все ж стихаєш з цього бігу...Не порівняти біг з чужим шляхом...Він застланий сльозами, десь і сміхом,Такий як є, йди далі на пролом...Із попелу в собі створи прекрасне,Із жовтої листви гербарій складь,Ти ж вмієш так... Ти це робила часто,Зроби й сьогодні, можливо іще раз...Учімось бачить у собі прикрасне,У сірих буднях, щось рожеве додавать,Можливо у простім, у нашім - щастя,В усьому цьому навчімось бачити Христа...Нам легкий путь - не обіцяло Слово.А навпаки казало віру мать,Часи ж бо, ще складніші прийдуть скоро.Тримай же віру, тобі не відступить назад!Постав же небо ти перед собою,Поглянь на тих, що звершили свій путь,Не здайся в цім шляху, ти у двобої!А після всього - зустріне нас Ісус...D|B #poem_by_Diana #myVerse