Похорон Патріарха як тестПровести Святішого в останню земну путь дійсно було випробовуванням. І я серйозно боявся, що церква і народ Божий його не пройде. Проте Волею Божею все склалось правильно. Проте не всі цей тест склали.ПЦУ. Я вважаю, що попри всі негаразди останніх років, наша церква достойно вчинила, без скандалів, без публічності там де вона не потрібна, домовившись, організувавши і забезпечивши Патріарху достойне прощання. І чим цілком справедливо зберегли духовну спадщину Святішого там, де їй і місце — в церкві, яку він будував.Духовенство Володимирського собору. Чесні отці лишались ці останні буремні роки з Патріархом, не лишивши його на одинці і не давши людям недостойним його спадщину спаплюжити. Зокрема і завдяки ним поховання пройшло так достойно і Патріарх знайшов свій земний спочинок там, де і заповідав — в соборі, в якому служив більше 60 років.Кияни і українці загалом. Хоч душа раділа, що величний патріарший собор не вміщає всіх охочих попрощатись, і попри потік бажаючих віддати шану Святішому протягом попередніх днів, все ж коли велелюдна процесія з труною йшла містом складалось враження, що Київ жив своїм життям і не зрозумів всієї історичності моменту і особи, з якою ми прощались. Маю сказати, що ми як народ за останні роки стали дрібнішими, дрібʼязковішими. Ми багато дивимось під ноги, надто рідко піднімаючи очі до неба.Вселенський патріархат. А де власне екзарх? Я не бачив його протягом цих днів жодного разу. Крім того я не помітив (пропустив?) жодних слів, повідомлень, листів від Константинополя з приводу упокоєння в Бозі найстарішого за хіротонією православного ієрарха в світі. Надто переймались прощанням з патріархом Ілією, що не встигли?