Микола Міхновський на Кубані

«Одна, єдина, неподільна, від Карпат аж до Кавказу самостійна, вільна, демократична Україна - республіка робочих людей».
Перша заповідь Української народної партії від 1903.

У 1920, після поразки визвольних змагань і через проблеми зі здоров'ям, Міхновський виїхав до Новоросійська. Там намагався емігрувати за кордон - як самостійно, так і разом із денікінськими військами, що евакуювалися.

Після невдалих спроб залишити край він оселився на Кубані.
5 вересня 1921 Міхновський став викладачем Українського педагогічного технікуму у станиці Полтавській. Викладав українську мову та літературу, історію, історію й теорію кооперації, працював на вчительських курсах.

1 вересня 1922 він очолив педагогічний технікум. Завідував також кабінетом українознавства та керував літературним гуртком.
За цей час технікум став одним із важливих осередків українського культурно-освітнього життя на Кубані.

Однак така діяльність викликала невдоволення радянського партійного керівництва й 18 вересня 1923 Міхновський передав справи та майно технікуму, а 24 вересня подав заяву про звільнення. Після цього залишив Кубань.

На початку 1924 Міхновський повернувся до Києва, де перебував під наглядом ДПУ. Його заарештували, допитували й після кількох днів звільнили. А на початку травня 1924 Миколу Міхновського знайшли повішеним у саду садиби Володимира Шемета.