в раю говорять суржиком | в дитинстві я не любила колючі кофти, шарфи та рейтузи. мені було неко...

в дитинстві я не любила колючі кофти, шарфи та рейтузи. мені було некомфортно в них.зараз із некомфортного лише правда.навіть не важливі умови: казати чи чути, правда про себе чи про інших.нещодавно почала проходити курс «technical skills for non technical people» (щоб мені було де жалітися)кожен раз я підключаюся в зум із усвідомленням того, що за дві години я можу так нічого й не зрозуміти. це некомфортно, але це правда.я заспокоюю себе і все одно підключаюся, бо знаю, що так буває. колись я вже переживала це — після дев’яти років навчання у звичайній школі, я перейшла туди, де поглиблено вивчають фізику й математику.два роки я, как исключительный гуманитарий, ходила на ВСІ заняття з фізики та математики, знаючи, що 70% уроку не осилю. але мені вистачало мотивації для інших 30%. звісно, їх було недостатньо для вступу на технічну спеціальність, але достатньо, щоб сказати собі «я спробувала».так от, на моєму курсі близько десяти спікерів, сьогодні на лекції був один із новеньких.через 15 хвилин після початку я зрозуміла, що мені не подобається. викладач, його методика, пояснення, приклади… або усе разом. я відкинула ці думки й слухала далі.через якийсь час один із студентів підіймає руку й каже: «а сколько мы еще тут будем сидеть? просто я ничего не понимаю»далі він пояснив, що для нього дуже багато англійських термінів, йому важко. сказав «ну вы вначале говорили, что любите учить людей, но что-то незаметно — это ведь курс для нетехнических специалистов, а вы только такую лексику и используете, не переводите ее на понятный язык»далі сказав, що не хоче витрачати час та вийшов із конференції.я лежала під ковдрою, дивилася на котів і відчувала на собі рейтузи, колючу кофту та шарф. мені було некомфотно від того, що цей чоловік говорив правду.мені було некомфортно від того факту, що я би так не змогла. (але це не означає, що ніколи не зможу 🧚🏼‍♀️)лекція продовжилася, виявилося, що майже всім так само важко. викладач обрав іншу методику. все, про що думала я — скільки фізико-математичних класів було у цього чоловіка? таких, де доводилося спочатку самому приймати некомфортну правду. не знаю, як ще набивати цей скіл, але мені здається, що перш за все треба бути щирим. питати в себе «а я справді хочу тут бути?», «а я справді розумію?», «а чи може бути по-іншому?», «чи хочу я по-іншому?»і от коли приміряєш цю правду на себе, тоді вже можна вирішувати, чи треба вона комусь іще.на цій лекції вона треба була усім. і так — вона була некомфортна.але нічого страшного, ми всі пережили це. а потім стало легше. як завжди буває 🧘🏼‍♀️