я тут, у безпеці. прокидаюся в неділю під звуки будильника, надягаю купальник і їду на пляж.в Україні прокидаються під звуки повітряної тривоги.я тут, у безпеці. сиджу в потязі, слухаю музику і дивлюся у вікно, як хтось поспішає на цей же потяг.в Україні поспішають в укриття.я тут, у безпеці. потяг прямує своїм звичним маршрутом, а поряд з ним спортивні і не дуже люди біжать марафон. я бачу, що деяким важко — вони дивляться на годинник і рахують, скільки ще залишилося бігти.в Україні рахують кількість збитих ракет.кожен день люди по всьому світу продовжують жити. обирають одяг, сідають у машину, купують каву, вітаються з колегами, працюють, сідають у машину, вечеряють, лягають спати.хтось обирає ярлик «apolitical», хтось продовжує сперечатися про політичні рішення тих чи інших країн, а хтось читає новини з явним переконанням: правда / брехня / правда / брехня. але чи існує брехня у бомбосховищах?чи існує правда, яку можна пізнати ціною людського життя?я тут, у безпеці.в Україні досі триває війна.